fbpx

Мама навіть не намагалась бути тактовною, чи сором’язливою. Вона у батьків Єгора випитувала і випитувала все про життя, роботу і доходи. Зрештою, коли той вечір-випробування скінчився, вона сказала мені: “Нащо тобі чужа ноша? Такого зятя мені не треба”

Мама навіть не намагалась бути тактовною, чи сором’язливою. Вона у батьків Єгора випитувала і випитувала все про життя, роботу і доходи. Зрештою, коли той вечір-випробування скінчився, вона сказала мені: “Нащо тобі чужа ноша? Такого зятя мені не треба”.

Нам із мамою ніколи не було просто і легко у житті. Коли тато пішов із сім’ї, то пішов він саме із сім’ї, а не з нашої квартири. Ще довгі три роки і дві його супутниці життя ми мусили стерпіти, аж доки він таки не пішов зовсім із нашого житла.

Мені тоді було 15 і мама одного вечора почала непросту розмову про те, що нам обом треба думати про майбутнє – мені про науку, а їй про те, звідки узяти гроші.

Мама вирішила відправити мене в село до її сестри на час, а сама поїхала на заробітки. Квартиру ми здали в оренду і вже тими грішми мама повертала борг який з’явився після того, як сплатила таткові за його частку у квартирі.

Мама у мене справжня молодчинка і борець. Вона заробляла гарно і все складала мені на навчання. Уже, коли я вчилась, вона узяла для мене двокімнатну квартиру на виплату, тож до своїх 22-х я вже мала власне житло.

З Єгором я познайомилась на роботі. Ми почали зустрічатись, він зробив мені пропозицію і я погодилась вийти за нього, та от після того, як мама познайомилась з його батьками, я не знаю, чи й буде весілля.

Мама спеціально приїхала для того, аби ближче пізнати майбутніх родичів. Я мало могла розповісти про них і про те де і як вони живуть, Єгор також більшість відмовчувався, тому мама за столом соромитись не стала.

Цілий вечір вона випитувала і випитувала у них про те, як живуть, як жили і що собі думають далі. Мені аж щоки пашіли, бо я від мами такої нескромності не очікувала.

Уже коли ми додому приїхали мама сказала, що не хоче такого зятя і не для того трудилась усе життя, аби я пішла за Єгора і тягнула його родичів усе життя.

Справа в тому, що батьки Єгора живуть на орендованій квартирі останні п’ять років. Єгор – пізня дитина і якщо моїй мамі 45, то його батькам під 60 обом.

Свого дому вони не мають і ніколи не мали, бо жили то біля свекрухи, то біля тещі, а коли тих не стало і оселі було продано і поділено між дітьми, то от вони тепер живуть у однокімнатній, яку орендують.

Саме на Єгора у них усі надії. Вони дуже хвалили сина, розповідали, який він молодець і як тату і мамі допомагає гарно:

— Оренду оплачує, на життя гроші дає і ще й продукти купує. Не уявляємо, як би і жили без нього.

І от, мама моя тепер категорично проти того, аби я пов’язувала долю із Єгором, саме через його батьків:

— У тебе не буде окремої сім’ї ніколи, доню. Усе життя буде він батькам своїм допомагати, а ті будуть просити і просити. А в декрет підеш, то на що житимете? Почекай, бо з часом він їх і у твою квартиру приведе.

Може мама і права в чомусь, проте мені вже 27 і черги із кавалерів у мене ніколи не було. Я не хочу залишитись одна, хочу заміж. Я впевнена у тому, що зможу перевиховати Єгора і він заради мене зміниться.

Однак, мама сказала, що у разі того, як я все ж піду за свого нареченого, мушу шукати собі інше житло, бо у двокімнатній вона мені жити із Єгором не дозволить.

Чому мама от так зі мною? Хіба вона не розуміє, що на кону моє щастя?

You cannot copy content of this page