Мама таке вчинила, що мені лице просто лупиться. Ще й фото виставляє, як не з пляжу, то з магазину, всюди вона на всі зуби усміхається, а свекруха зі мною вже крізь зуби говорить. Як мені маму вернути на шлях істини, адже їй вже шістдесят років, а вона таке учудила

Моя мама все життя пропрацювала в бібліотеці, там грошей було не густо і тато був нашим єдиним годувальником. Між ними з татом не завжди були добрі стосунки, але мама старалася аби ми все мали, тому я не здивувалася, коли вона вирішила поїхати за кордон на заробітки. Тоді стосунки між ними й змінилися і тато сказав, що з мамою жити стало просто неможливо та пішов до іншої.

Мама тоді й не сумувала, а купила нову квартиру і я думала, що вона її купує для мене, як всі матері роблять.

Адже, я тоді заміж вийшла і ми з чоловіком жили на орендованій квартирі і я цю тему піднімала.

– Мамо, ти й так там на заробітках, то ми б жили у твоїй квартирі. Тим більше, що скоро на світ онук з’явиться і у нас буде де гроші діти.

Мама подумала і погодилася, навіть стала мені більше грошей надсилати. Ми справді тоді з Євгеном дуже добре жили, все у нас було просто чудово і навіть змогли відкласти гроші і чоловік купив собі нову машину, просто з салону.

– Доню, а Женя машину купив?

– Так, мамо, нам треба машини аби з дитиною було комфортніше всюди їздити.

– Доню, це дуже дорога машина, у вас там все добре з грошима.

– Так, мамо, не хвилюйся.

Отак я їй сказала і думала, що на тому інцидент вичерпано, але тут вона через якийсь час каже, щоб ми виїхали з її квартири. І знаєте чому? Вона буде її здавати!

– Доню, я знаю, що оренда зараз дуже дорога, мені якраз буде замість пенсії, ти ж знаєш, що я пенсії не матиму, бо з сорока п’яти років працюю на тебе. Дала тобі освіту, справила весілля і допомагаю зараз. Але я маю подумати про себе, мені зараз п’ятдесят вісім років, а ти мені допомогти не зможеш, бо у тебе своя родина. тому я маю подумати про себе сама.

– Що? Ти мене, свою доньку за двері виставляєш? Де ми будемо жити?

– Знаєш, ви пожили у мене п’ять років, то тепер поживіть у свекрів пару років, а там і на власну квартиру назбираєте. Коли жили у мене, то назбирали собі на машину, от там назбираєте на квартиру.

– Що? то все через машину? Нам машина потрібна!

– А мені потрібна забезпечена старість. Я все сказала, першого числа прийдуть люди заселятися. У вас два тижні.

Ми переїхали до свекрів, там просто взагалі не ті умови, я не звикла, щоб мною хтось командував, тим більше, що свекруха всім незадоволена, а особливо моєю мамою, яка таке вчинила.

– Я б теж хотіла в спокої жити та на пляжі сочок попивати. А маю тут за вами слідкувати та бавити дитину!

Ще й мама підвищує градус тими своїми фото, як вона практично катається по всіх дорогих курортах Європи! Як вона взагалі може так чинити, якщо переживає за свою пенсію? Чому вона там не економить, щоб мати на що жити? А недавно ще й сказала, що знайшла своє кохання, то я взагалі навіть чоловікові нічого не кажу, бо як свекри дізнаються, то ж на мені все відобразиться. Будуть казати, що я піду її стопами.

Я вважаю, що мама має бути мамою і має мені допомогти та онуку. А вже потім думати про якийсь театр чи галерею, а про якого чоловіка мова, якщо такі її роки? Як її навернути і пояснити, що не варто кидати тінь на мене? Як ви вважаєте?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page