fbpx

Мамі моїй мало б 65 виповнитись, ми саме до свята готувались, як раптово її не стало. Я одразу сестру набрала не знала як вимовити те, адже ж тільки вчора всі разом сміючись обговорювали де святкуватимемо, та у яку країну мама поїде на відпочинок після, бо ж ми із сестрою от такий їй подарунок вирішили зробити. Сестра мене вислухала і навіть не схлипнувши сказала скоромовкою: “Замкни хату і нікого, чуєш, нікого не пускай. Я за три дні приїду. Тільки нікого не впускай, чула?”

Мамі моїй мало б 65 виповнитись, ми саме до свята готувались, як раптово її не стало. Я одразу сестру набрала не знала як вимовити те, адже ж тільки вчора всі разом сміючись обговорювали де святкуватимемо, та у яку країну мама поїде на відпочинок після, бо ж ми із сестрою от такий їй подарунок вирішили зробити.

Сестра мене вислухала і навіть не схлипнувши сказала скоромовкою: “Замкни хату і нікого, чуєш, нікого не пускай. Я за три дні приїду. Тільки нікого не впускай, чула?”.

Моя сестра уже вісім років, як живе і працює в Італії. Поїхала вона туди на заробітки, але якось одразу й заміж вискочила за сеньйора, чиїх батьків доглядати найнялась.

З Любою у нас з дитинства дуже хороші стосунки були. Ми звикли ділитись усім що було і мама тільки підтримувала нашу дружбу.

Я й хресну для дітей не шукала, саме Люба охрестила мені і сина і доньку, а я її дочок.

Читайте також: Коли мені геть зле стало, то вже й менші діти приїхали. Я ж думала, що вони за маму свою переймаються, про здоров’я моє піклуються, але згодом зрозуміла, що ціль їхнього візиту геть в іншому. Подивилась я на все це подивилась і надумала от що зробити

Свого часу саме я дала сестрі гроші на те, аби вона змогла на заробітки поїхати. Вона ж туди не від доброго життя подалась, та й дітки її перший час у мене жили, хоч мама і кликала їх до себе.

Тож коли мами не стало так раптово я чого завгодно очікувала, але не того, щоби сестра сказала хату мамину замкнути і нікого не пускати. Та й як би я то зробила якщо і сусіди посходились ну і швидка ж мала приїхати і не одна. Ну і готуватись аби маму провести теж потрібно було. Вона ж нічого собі не складала, бо ж і здоров’я у неї міцне було ну і життєлюбкою вона була такою, що збиралась років до ста а то і більше жити.

Саме коли маму відспівували сестра нарешті приїхала з Італії. Люди ще здивувались, адже замість того, аби до мами підійти вона помчала одразу в хату. Я була в такому стані, що й не описати. Мені тоді і світ милим не був, мало що розуміла, а тут сестра давай у мене випитувати де гроші.

Я ото що люди знесли, то їй і дала, бо ж була думками не на цій землі. Тут з мамою прощаюсь, а вона мені про гроші якісь.

Уже коли маму провели, обід відбули і додому повертались сестра знову до мене із тим же. Питає, куди я їх поклала і просила аби я їй їх віддала. Тут мій чоловік не витримав і запитав, що вона узагалі на увазі має, адже ні я ні він поняття не мали про що ж, власне, мова йде.

Виявилось, що сестричка моя усі вісім років передавала мамі додому частину свого заробітку. Вона пожила в Італії і добре бачила чим закінчуються шлюби українок із італійцями, тож вирішила що не хоче залишитись біля розбитого корита. Я так зрозуміла, що там уже гарна така сума назбиралась. От тільки де саме ті гроші мама складала ні я ні сестра моя не знали.

Три дні ми їх шукали, але так нічого і не знайшли. Сестра моя щодень ставала похмурішою і похмурішою. Ситуація була дуже неприємна, адже я бачила що вона хоч і прямо не говорить, але думає що я щось таки знаю, але мовчу.

Ми, навіть у комині дивились, кожну шпаринку оглянули, але нічого так і не знайшли. Люба і поїхала темнішою за ніч. Мені на прощання вона сказала лиш, що той хто оте взяв добра не матиме, вже вона про це подбає.

Три роки минуло відтоді. Люба, як тоді поїхала, так більше і не дзвонила не писала. Лиш ото сусіди і друзі мені новини про неї передавали, та й то рідко. Я дуже переймалась, адже мені і за сестру прикро було і за те, що вона на мене подумала. Та й сама не знала хто б то міг бути. Так неприємно нині згадувати, але ж я придивлялась до усіх хто тоді приходив. Чи не купують чого, чи не живуть краще ніж заробляють.

Аж оце нещодавно коли на мамину хату покупець знайшовся, ми таки знайшли із чоловіком усе до копійки. Коли речі із дому виносили то із горища дістали старі килими. Сусідка хотіла б один придбати для кухні літньої. Ми розгорнули, а там ота коробочка і в ній усе, як мама записувала і купюра до купюри складена була.

Але найприкріше було попереду. Я сестрі одразу всі фото вислала, написала де знайшли, описала як. А вона мені відповіла:

— Добре, що у тебе все ж прокинулась совість, хай і через три роки.

От така історія. Я все повернула, але з сестрою ми не спілкуємось і досі. Доводити їй щось намарне, та й мені прикро, що я повинна це робити.

А як повернути колишні стосунки? Та й чи вдасться це узагалі колись?

29,06,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page