Звичайно, що я була проти того аби мій син запрошував на весілля свого батька, який покинув нас десять років тому, мовляв, син досяг повноліття, то я поживу як людина.
Думаєте, чого він не пішов раніше? Так, бо не хотів платити аліменти! Всю свою зарплату ховав, ми жили на мою і я мала випрошувати щось для господарки, бо він казав, що дає тільки на важливі речі, а пральний порошок і буханка хліба, то не варте уваги чоловіка.
Ви собі не уявляєте, що я пережила, коли він пішов до молодшої і одразу ж купив квартиру в новобудові, далі у нього й дитина нова з’явилася, а я лишилася в прямому розумінні з нічим.
– Сину, для чого ти його кличеш? Чи дав він тобі хоч копійку, коли ти вчився? Ти жив і живеш на мої гроші.
– Мамо, батьки Віки будуть питати де батько і що я скажу? Та вже потерпи ті кілька годин.
Я кинула слухавку. Господи, живеш для них, всю душу віддаєш. А потім тебе ставлять на одну планку з чоловіком, який не робив нічого від слова «зовсім».
Звичайно, що за ці десять років я спромоглася багато чого змінити в своєму житті. Бізнесменкою я не стала, але на квартиру для себе заробила, маю збереження і таки додумалася почати жити для себе, не оглядаючись на чужу думку.
Я гарно виглядаю. Повірте, й ви будете гарно виглядати. Коли витрачатимете на себе гроші і не лінуватиметеся маститися кремами та відвідувати процедури. Повірте, що я в свої сорок вісім виглядаю на тридцять п’ять саме тому, що витрачаю гроші на себе.
Мене так біда навчила, що ти або є в себе, або ніхто про тебе й не згадає.
І ось весілля, я вирішила, що не буду сама там сидіти та на чоловіка дивитися, тому запросила свого кавалера.
– З задоволенням. Я тобі давно казав, що хочу познайомитися з твоїм сином, – запевнив мене Юрко.
Ми познайомилися за кордоном і непогано так зійшлися, хоч він і молодший від мене на вісім років. Ми вже два роки живемо разом, але я не хотіла це афішувати, бо ж ніхто не порадіє.
І так і сталося. Син одразу ж мене за руку:
– Мамо, для чого ти таке зробила у нас на весіллі? Всі дивляться не на нас з Вікою, а на тебе. Вона вже мені про це каже, що ти їй весілля зіпсувала!
Далі до сина приєднався чоловік.
– Наталю, мені, звичайно, байдуже, але цей чоловік хоче не тебе, а твоє майно.
– Тобто, хтось молодший хоче чиєсь майно… Хм… Ти не на дружину свою натякаєш?
– Та я чоловік.
– Ой, годі, ти не чоловік і сам це прекрасно знаєш. Не псуй мені свята.
І ось так пройшло весілля, але чомусь найбільш невдоволена була саме невістка, втовкмачила собі в голову, що я їй свято зіпсувала. Господи, це так дивно слухати, адже я дала синові на це весілля десять тисяч євро і ще я його зіпсувала?
Знаєте, ще вірила, що буду онуків няньчити та якось знайду в цьому своє щастя, а тепер бачу, що ні, не дадуть спокійно жити. Та й сама не буду напрошуватися. А ви як вважаєте, я маю перепросити?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
