Син подзвонив, каже – мамо, якщо Юля раптом запитає тебе сьогодні-завтра, скажи їй, будь ласка, що я в тебе на дачі ночую, гаразд? І тата попередь теж! Я йому – ти з глузду з’їхав? Не буду я покривати твої пригоди, навіть не думай! А він мені відповідає, які пригоди, я в дитячій лікарні. Від того мені не легше! Кажи, що сталося? З кимось із дітей? А він мені – з нашими з Юлею дітьми все в порядку, не переживай. Якщо хочеш, приїжджай, познайомлю тебе з деким.
Тридцятисемирічний Олег, давно одружений. У них з дружиною Юлею троє дочок.
– Я, звичайно, зібралася і поїхала! – розповідає Ірина Миколаївна. – А там… Уявляєш, у нього син, виявляється! Ну, у Олега нашого! Позашлюбний, дев’ять років… Хлопчисько катався на скейті, впав невдало, лежить в лікарні, Олег з ним… Ох! Не знаю тепер, як на все це реагувати!
Давно, ще на самому початку їх з Юлею сімейного життя, Олег дуже хотів сина, засмутився навіть, коли дружина пішла на узі і там сказали, що буде дочка.
Але, коли дівчинка з’явилася, кращого тата, ніж Олег, і уявити було складно. Нарівні з дружиною він займався дитиною, робив все, що треба. Навчився навіть зав’язувати дочки хвостики на голові і гратися ляльками.
– Ну от, виявляється, з дівчатками нітрохи не гірше, ніж з хлопчиками! – сміялась Юля. – А ще дочку не хотів, ех ти! Тепер нерозлийвода… А сина ми ще матимемо!
Вона чесно зробила ще дві спроби, але хлопчик так і не вийшов. Втім, Олег і не засмутився, щиро радіючи появі дочок. Двом молодшим він став таким же чудовим татом, яким був для старшої. Правда, часу на дітей у нього стало набагато менше. Це і зрозуміло: щоб утримувати таку сім’ю, доводилося багато працювати.
– Я його вдома не бачу зовсім! – зітхала дружина. – днює і ночує в своєму офісі.
– Юлечко, ну що ж робити, зараз усі нормальні чоловіки так працюють! – заспокоювала її Ірина Миколаївна. – Так хоч гроші є. Краще було б, щоб на дивані лежав? ..
Юля тільки зітхала.
Треба сказати, що нормальні стосунки у Ірини Миколаївни з Юлею стали складатися тільки в останні кілька років. Юля стала якоюсь м’якшою, людянішою. До цього все, що йшло від свекрухи, сприймала в багнети, не брала слухавки, відповідала односкладово, часом різко навіть. Ірина Миколаївна щиро намагалася подружитися, пропонувала допомогу, намагалася дарувати гарні подарунки, але постійно відчувала прохолоду у стосунках з невісткою.
А зараз нарешті у них намітилися зміни в кращу сторону. Обидві стали старші, мудріші якісь. Юля почала телефонувати частіше, запрошувати в гості, розповідати про дітей. Ірина Миколаївна нарешті відчула себе бабусею, а не тим незваним гостем, якому вічно не раді. Зі свого боку, вона дуже старається берегти цей крихкий мир, із задоволенням спілкується з онуками, ходить з ними гуляти, по-жіночому базікає з невісткою
А тепер вона раптом дізналася таке! Як зараз дивитися Юлі в очі?
А з іншого боку, шкода хлопчика, адже він теж її онук. Симпатичний, розумний, дуже сильно схожий на Олега в дитинстві. Ну просто одне лице, ніякої експертизи не треба …
Олег розповів матері досить банальну історію – були короткі стосунки, від яких на світ появилася дитина, син. Мама хлопчика ні на що не претендує, але Олег всі роки допомагає їм матеріально. Дитина ні в чому не знає потреби, підростає, чудово знає батька. Юля ні про що не здогадується, каже Олег, і не здогадається ніколи. Дочок він любить, але і від сина відмовлятися не збирається.
Мама хлопчика зовсім не проти, щоб син спілкувався і з бабусею. Адже чим більше у людини родичів, тим краще.
Тільки Ірина Миколаївна не може зрозуміти, чи правильним буде таке спілкування. За спиною у невістки, законної дружини і матері її онучок? А якщо Юля коли-небудь дізнається, що свекруха в курсі? Її реакцію складно навіть уявити… Непорядно це якось. Але ж і просто викинути з голови знання того, що десь на світі живе ще один онук, теж непорядно. Що ж робити? Як правильно вчинити?
Фото ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
