fbpx

— Мамо, завтра у нас у школі збори батьків, але ти не йди, прошу тебе! – заявляє старша донька, – Ти на мене не ображайся, але в нас технічки краще за тебе виглядають. Напиши там, що зайнята, чи що. Не сором мене перед однокласниками

— Мамо, завтра у нас у школі збори батьків, але ти не йди, прошу тебе! – заявляє старша донька, – Ти на мене не ображайся, але в нас технічки краще за тебе виглядають. Напиши там, що зайнята, чи що. Не сором мене перед однокласниками.

Ось я і дочекалась: мене соромиться власна дочка. Прикро і неприємно на душі. Може це вік такий? Адже підлітки часто поводяться неадекватно. Невже я й справді, така жалюгідна, щоб мене соромитися …

Помічати зміни в поведінці дочки почала півроку тому, але апогей настав днями. Спочатку це були невинні «мамо, не забирай мене зі школи, я сама доберусь». Хіба могла я подумати, що все це через те, що я їжджу на стареньких жигулях. Раніше її це не бентежило, а зараз їй соромно сідає в таку машину. Молодший син розповів мені це. У дочки з’явився хлопчик, у нього заможні батьки і, звичайно ж, дорогий автомобіль. Ось вона і не хоче, щоб він бачив, що вона не із заможної сім’ї.

Я, звісно, зрозуміла і простила. Просто чекаю тепер її через зупинку від школи. Але потім зловила на брехні. Одного разу до мене підійшли в школі, коли я забирала молодшого сина, і запитали щось про інвестиції. Я відповіла, що поняття не маю що їм сказати. Тоді мій співрозмовник здивувався і сказав «як це так, ви ж фінансист». Я просто сказала, що він помилився і пішла. Знову про все розпитала молодшого сина. Виявилось, що донька усім розповідає, що я в неї фінансист, а не менеджер в офісі. Мені стало дуже неприємно. Промовчати я вже не змогла.

Вечеряючи я запитала, що ж то вона про мене вигадала. Вона зізналася і сказала, що її на сміх піднімуть, якщо дізнаються, що її  мама має настільки непрестижну професію. Тоді я не витримав і підвищив голос на свою дочку. Я сказала їй, що невідомо ким будуть працювати її друзі в майбутньому. І що немає нічого погано в моїй професії: я не злодійка. Я сумлінно працюю і отримую за це гроші. Дочка розплакалася і втекла в свою кімнату.

Я вже не витримую. Чому ж вона така невдячна. Я сама виховую її і брата. Віддала їх до одного з найпрестижніших навчальних закладів. З боргів не вилажу, все аби їх одягнути і за навчання заплатити. Але моїй дочці цього замало. Вона чомусь дивиться на інших і їй конче необхідно мати те саме.

В минулому місяці купила їй брендові кросівки, бо в класі в усіх такі, ще й кредит не закрила, а тепер у нас нова “хотілка” на цей раз пальто, а воно аж 5 тисяч. А вчора попросила мене не приходити на батьківські збори, бо ж у них прибиральниці краще одягаються.

Хоч плач. Ну, як заспокоїти мою доньку. Син нормальна і адекватна дитина, а що з нею сталось? Підкажіть, можливо хоч хтось був у такій же ситуації.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головне фото ілюстративне – firestock.

You cannot copy content of this page