fbpx
Історії з життя
— Мамочко, їх знову разом бачили! Вони вже навіть не ховаються! – ридала донька, – Я ж його так кохаю і дітки у нас. Уже ж так йому годжу. За, що, мамо? За що? – схлипувала Оленка. А я мовчала і просила у Бога прощення. Усі сльози дружини Петра відлились мені через мою ні в чому не винну дитину

— Мамочко, їх знову разом бачили! Вони вже навіть не ховаються! – ридала донька, – Я ж його так кохаю і дітки у нас. Уже ж так йому годжу. За, що, мамо? За що? – схлипувала Оленка. Галина мовчала і просила у Бога прощення. Усі сльози дружини Петра відлились їй через її, ні в чому не винну дитину.

То все років двадцять тому розпочалось. Галина щойно вийшла заміж і переїхала у село до чоловіка. Гарною вона була. Тараса не любила особливо. Вийшла заміж так, бо усі подруги уже заміжні, а вона у дівках. Та й Тарас її любив дуже. На руках свою Галочку носив. Ніжки їй мив і каву у ліжко носив. Ніби й щаслива була з ним. Але нічого крім вдячності не відчувала.

З Петром у колгоспній конторі познайомились. Вона – молода і приваблива секретар, він – неабияка “шишка” у районі. Галині лестила його увага. А коли випадала нагоду у приймальні залишитись удвох Петро благав її ледь не навколішках про зустріч. Вона, звісно, відмовляла, але вже через пів року залицянь – здалась, бо відчула, що закохалась по справжньому.

Грішна та любов була з самого початку. У Петра родина і двійко діток. У неї люблячий чоловік. Ні він ні вона змінити в своєму житті нічого не могли. Він – поплатиться кар’єрою, якщо наважиться, а вона – не хотіла втратити свого зручного і вірного Тараса.

Кота в мішку не втаїш. Пішов по селу поголос, що дуже вже часто Петро Семенович у кантору до Галинки бігає. Та й Петрова дружина отримала таку модну у ті роки “анонімку”, де все без прикрас було описано. Складно Галині і Петру тоді було. Для збереження родин, навіть розійшлись на деякий час. Галина тоді доньку від Тараса народила, а Петрова дружина двійко хлопченят йому подарувала. Але і це їх не спинило. Через рік знову зустрічатись почали. Галя з дитям в місто на “огляд” до спеціаліста, а там уже й Петро чекає її.

Тарас усе бачив, розумів, але ніколи і словом не обмовився. Став трохи за комір з друзяками заливати, але тихенько прийде проспиться і знову зі своєю Галиночкою, як з дорогоцінним скарбом носиться.

Петрова дружина спочатку писала Галині листи, які передавала через свою подругу в село. Потім, якось узявши усіх дітей приїхала подивитись розлучниці в очі. На колінах благала Галину припинити те неподобство. Нащось підводила до неї усіх діток по черзі і вимагала від нічого не розуміючих малих, аби просили тьотю повернути тата. Галина тоді лиш посміхнулась і сказала, що щасливо заміжня, що має донечку і абсолютно нічого у своєму житті міняти не буде, бо має кохання, про яке Петрова дружина мабуть і не чула ніколи.

Роки минали. Галинка навчилась не звертати увагу на пересуди. З Петром вони так і зустрічались, а Тарас ледь тримався на ногах уже щодня. Почав влаштовувати огидні сцени і казати, що саме вона у всьому винна. Галина довго не терпіла. Зібрала його речі і виправадила з дому. Знала – не той характер у її чоловіка аби перечити. Тепер звільнилось місце для зустрічей з Петром. Він навіть на ніч міг залишитись.

Петрова дружина уже не плакала – вила і просила Галину відступитись. Але та не зважала.

Вони і досі разом. Він все ще одружений, а вона і досі у статусі “Коханої”. Мабуть і не зрозуміла б і не пожалкувала б ніколи Галина про все, що вчинила, аби не донька. Не встигла її Оленка заміж вийти і дитяточко на світ привести, як пішла чутка – має її чоловік коханку.

Як вона плаче! Ночами не спить. Чомусь вважає себе винною і все у дзеркало поглядає. То зачіску змінить, то схудне. А він і не покидає і з тією зустрічатись не припиняє. А Галина дивиться на свою дитину і місця собі не знаходить. Це ж через неї усе! Через неї. І просить Галина прощення у Петрової жінки і біля Тарасового пам’ятничка, але ж нічого це не міняє. П’є її Оленка гірку чашу сліз, яку її мама за все життя назбирала.

Автор Соловій К. А.

Передрук без згоди автора – заборонено.

 

facebook