Я ніколи раніше не була жадібною. Скільки себе пам’ятаю, ділюся з усіма: грошима, зв’язками, досвідом. Звикла допомагати людям, а тепер розумію, що деяким взагалі не варто допомагати …
У мого чоловіка є родичка з 3-ма дітьми (за фактом я їй ніхто), але, в зв’язку з деякими традиціями в родині чоловіка, ми на кожні свята дарували і їй і дітям подарунки (в деяких випадках – грошима). Вона особисто мені подарувала щось тільки раз, 2 роки тому. Коли ми тільки познайомилися з нею, я намагалася підтримувати з нею стосунки: запрошувала в гості, передавала їй подарунки. Але, оскільки, вона мене проігнорувала, спілкування зійшло нанівець …
Її діти на канікулах і на літо приїжджають до бабусі в село (будинок моїх свекрів), і як би це не було смішно, доставляють мені певні незручності. Ось одна з них: я вже 4 роки свій день народження відзначаю там. Того року я не змогла передбачити, що приїдуть її діти, я просто не розраховувала на них. Діти збиралися додому, побачили, що ми приїхали з смаколики, попросили відкласти, свекруха відклала їм ВЕЛИКУ частина, ще й від торта поклала. Сиділа я з цими «половинками» і «недоїдками». Коротше, відчуття у мене були, м’яко кажучи, не дуже.
Або, такий приклад: рік тому у нас не було можливості купити всім подарунки на 8 березня, ми з чоловіком вирішили привести піцу і роли. Перш ніж замовляти, ми дізналися, гостюють чи діти родички, незручно вийшло б, якби комусь не вистачило. У підсумку, у нас було 3 піци і скількись ролів, я не рахувала. Всього осіб було 7 дорослих і 5 дітей. Ми ніби як порахували, що по 2 шматочки піци на людину – це нормально, свекруха готувала салати, ніхто не був би голодним. Діти родички налетіли на піцу, 1 шматок, 2, 3. Свекруха ледве встигла відкласти собі і свекру зі словами: «Нічого страшного, якщо нам не вистачить».
Або, ось: мій чоловік купує сир у відрах, 1 відро нам, друге – мамі. У відрі трохи більше, ніж 2 кг, сир смачний, в сім’ї свекрухи 4 людини, їм вистачає на тиждень. Але якщо там діти, сиру немає вже через кілька днів. Тому, останнім часом, ми відвозимо туди 2 відра, грошей, природно, не беремо. Все одно не вистачає.
Або: ми дуже рідко їздимо в гості до свекрухи з порожніми руками. Печиво і цукерки і ми беремо в 2 рази більше, ніж зазвичай. Тому що діти. Тому що, якщо ми привеземо менше, діти з’їдять все і цукерниці будуть порожні. Не подумайте перекручено, я нормально ставлюся до дітей, просто в основному, я купую для свекрухи і мені б хотілося, що всі ці смачні речі діставалися і їй теж. Вона ніколи для мене нічого не шкодувала, і я хочу хоч якось мінімально їй відплатити.
Сама ж родичка приїжджає дуже рідко, якщо щось привозить, то тільки свекрусі до чаю – сама з’їсть і вип’є. Нам жодного разу «спасибі» не сказала, навіть тоді, коли ми їй щось дарували. Через дітей нічого не передає, хоча стверджує, що ні вона, ні її діти жодного разу з порожніми руками не приїхали. Я вже не витримала і зробивши здивоване обличчя запитала що ж саме вона купує, адже ми нічогісінько з того не бачили жодного разу. Мені за цей вчинок дуже і дуже соромно. Але і виходу іншого у мене немає. Для мене це «гра в одні ворота» , тобто з мого боку були дії, з її – немає. Вона бере, бере, бере … але нічим не віддає. Прийшла, зібрала подарунки і пішла.
У моєму розумінні, або я жадібна, або вона нахабна. Чого варта одна її фраза:
—Мене не запросили на день народження до N, тоді я відправила туди дітей і сказала, щоб не соромились і просились до столу.
Ось ця фраза її і характеризує. Мені не шкода для дітей, але ж це вже ні в які ворота не лізе. Свекруха дітей любить і всіх тулить до себе її двері завше відчинені. Шкода що цим от так нахабно користуються. Я з чоловіком з усіх сил їй допомагаю, але по факту: годую нахабу, яка не бачить в цьому нічого поганого.
Як припинити ці відносини. Чоловік і я говорили цій пані прямо, що бачити її і її нащадків більше не хочемо, так вона тепер лиш дітей автобусом відправляє. Відчиняєш двері, а там троє стоять і всі голодні з дороги.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
