fbpx

Мене завше дивувала моя колега і сусідка за сумісництвом. Живемо ми в селі усього в годині їзди від столиці. Так уже склалось, що усі мешканці нашого села працюють у столиці і повертаються додому електричкоюю. Оскільки ми Катеринкою в аптеці одній трудимось. то й додому разом їдемо. Саме в електричці я уже який рік підряд спостерігаю те, що мене і дивує і обурює

Мене завше дивувала моя колега і сусідка за сумісництвом. Живемо ми в селі усього в годині їзди від столиці. Так уже склалось, що усі мешканці нашого села працюють у столиці і повертаються додому електричкоюю. Оскільки ми Катеринкою в аптеці одній трудимось. то й додому разом їдемо. Саме в електричці я уже який рік підряд спостерігаю те, що мене і дивує і обурює.

Почну напевне з того, що Катя сама виховує чотирьох діток-пагодок. Найстаршому вісім, а найменший лиш мама вимовив. Хто батько тих дітей Катя ніколи й нікому не розповідає. У кожного з них її прізвище у графі тато прочерк, а по-батькові багатообіцяюче Іванович. Діток своїх Катя обожнює разом із мамою роблять усе, аби ті не мали ні в чому потреби, тож у цьому плані до неї питань ні в кого не виникає.

П’ять років я працюю зі своєю сусідкою в одній аптеці. Саме вона мене влаштувала сюди, за що я їй дуже вдячна. Ми з нею попросились в одну зміну, тож і на роботу і з роботи ми їдемо разом. І саме за ту годину в електричці я свою Катю не впізнаю.

У неї з собою, як і у нас усіх, завше є торби з продуктів з найближчого супермаркету, але у Каті їх дві. Одна – продукти додому, для сім’ї, друга – особисто для Катеринки.

Щойно ми сідаємо на свої місця, як Катя відкриває свою торбинку і дістає якісь смаколики. Еклери, пряники, тістечка, чи фрукти. Вона усе це з величезним апетитом з’їдає дорогою. Воно то й хай собі, на здоров’ячко, але справа ось в чім: купує Катя ті смаколики лиш для себе. Тобто вона дорогою їсть тірамісу, а дітям їде два кіло яблук, або по дві мандаринки.

Ось учора вона хурми три штуки підряд з’їла. Запитую, чи дітям везе таке ж, а вона відповідає, що це надто дороге задоволення і на всіх не вистачить, тож до дітей їдуть вівсяні пряники. Уявіть?

Я людина старого гарту. Моя мама завше сама не з’їсть – мені залишить щось смачне. От і я так роблю для своїх дітей. Тому для мене така поведінка вкрай не зрозуміла.

Поясніть, невже це часи такі пішли, що смачненьке краще з’їсти самому ніж принести хай і маленький шматочок, але своїй дитині?

А може це я “застаріла” і геть нічого у світі вже не тямлю.

От ви б так робили?

Людмила Р.

27,11,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.

You cannot copy content of this page