fbpx

Мені кажуть, що я чиню не правильно і діти мають знати батька й ту родину, але я певна, що раз вони відвернули ніс від мене, то й відреклися від них. А ось чому

Останні два роки я їжджу на заробітки за кордон. Була певна, що це потрібно для родини, адже завод, де працював чоловік, закрили. Він перебуває в такому стані очікування вже два роки, за місяць заробив п’ятсот гривень з копійками, то про що модна говорити. Далі вияснилося, що завод і в пенсійний вже не платить, тобто, давно треба було звільнитися, але Олексій думав, що він спеціаліст і його триматимуть на роботі.

У нас діти на порі вступу в виш. За щось треба жити, а на мою зарплату касира не дуже розгуляєшся. Тому я вирішила, що буду їздити на сезонні роботи, щоб якось витягнути.

Я собі думала, що коли я йду на такі поступки, я йду на важку працю, то я розраховую не лише на вдячність, але й на те, що мене мають за дружину.

І ось тут почалося те, що я не прощу ні свекрам, ні сестрі Олексія. Я регулярно телефонувала дітям і чоловікові, але бувало таке, що я надто втомлена чи чоловік не вдома та не бере телефон. До свекрів я й вдома не телефонувала, окрім, як привітати зі святами чи ювілеями, а тепер чого буду дзвонити?

Діти поступили і мені важливо було як вони там, а чоловік що – вдома на дивані і куди він дінеться?

І от бувало таке, що я до нього телефоную, а його то нема вдома, то він у матері, то він сестрі помагає – так виправдовує своє небажання зі мною говорити.

Коли ж я питаю свекруху, чого так синочок до неї зачастив, то вона мені ще сміла казати:

– А що дитина має їсти? ти собі там як паска сидиш, а він тут не має, як смачно домашнього поїсти, от і ходить до матері.

Мені аж незручно стало, бо чоловік й справді не вмів готувати нічого, окрім смаженої картоплі і омлету.

Сестра теж запевняла, що їй треба було на дачі щось помогти.

– Та й на рибалку піде з моїм чоловіком, не все ж йому в чотирьох стінах сидіти.

– Міг би й на роботу піти, – думала я про себе, але ж де таке родичам любого чоловіка скажеш.

І ось так минає два роки – я годую свою родину, я годую чоловіка, аж тут виявляється, що він покохав!

– Я люблю іншу жінку. Між нами вже дано з тобою нічого нема, лиш обов’язки.

– І хто вона?

– Ти її не знаєш.

– Та просто цікаво, на кого ти мене проміняв.

І що виявилося? Так? ви ж здогадалися, що то найкраща подруга його сестри, яку мати давно хотіла за невістку, а він вибрав мене…

Тобто, вони собі все знали, що Олексій на мої гроші купує подарунки для тієї жінки. Я вважаю, що це ні в які ворота не лізе. Переговорила з дітьми і ми вирішили переїхати в Європу, там вони будуть вчитися, є можливість мати житло, а заробити я на них ще зароблю.

Я покинула не лише країну, але й людей, які мені були родиною. Свекруха ще сміла щось казати, що хоче бачити, як діти одружаться. Але я їй сказала в очі, що про неї думаю.

– Якби ви того хотіли, то б зробили все аби їх батько вів себе порядно по відношенню до їх матері. А ви думали отак його покривати та тішилися, що буде у вас краща невістка? От тепер її й її дітей любіть та чекайте женити.

Так, у тієї жінки є свої діти і вона не в тому віці аби ще спільні з Олексієм заводити. Мені кажуть, що родина має триматися купи аби один одному допомагати, але мої родичі вже мені так помогли, що й не надякуюся.

Думаю, що попереду свекрів ще чекає нагорода за свій вчинок, а я не пропаду, то вже точно.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page