Якою ж немудрою я була в неповних двадцять років, поводилася як підліток, була з батьками нестримана й зухвала. Дотепер мені соромно, як згадаю, бо майже зіткнулася з такою ж ситуацією, від якої потерпала колись моя мама. То бумерангом через два десятиліття повернулася до мене поведінка моєї доньки, студентки-третьокурсниці престижного факультету.
Коли від нас пішов мій тато, я була в п’ятому класі. Мама вийшла заміж через п’ять років. За татом я весь час скучала, вітчима зразу незлюбила. Вимогливий і строгий, він контролював мою успішність у школі, особливо після вступу за контрактом до вишу, бо платив за навчання гроші.
На третьому курсі я закохалася в нашого інститутського хлопця Гліба, пропустила кілька пар, поспішаючи на побачення, навіть встигла кілька хвостів нахапати. Знайомий вітчима зателефонував йому з деканату, що в його падчерки з’явилися проблеми, і мені вдома перепало на горіхи. Все, що роками накопичувалося в мене від тих докорів і повчань, стало останньою краплею і вилилося в образу та рішучість піти з дому.
Тієї ночі я залишилася в гуртожитку в подруги Олі. Пощастило, що її сусідка на кілька днів поїхала додому. Оля підробляла офіціанткою в кав’ярні і пообіцяла запитати, чи знайдеться й для мене робота. Телефонувала й телефонувала мама, але я не хотіла повертатися додому. До того ж мене таки прийняли з двотижневим випробувальним терміном.
Про свої проблеми я розповіла Глібу, а він зразу ж запропонував мені йти з ним жити окремо на орендовану квартиру. Я не була готова до дорослого життя сім’єю, і мій хлопець вдав сильно ображеного. Ще й Олина сусідка на днях мала повернутися. Мені залишалося миритися з вітчимом і мамою. Але я вирішила спробувати ще один шанс і вдатися до віртуального знайомства. А раптом пощастить, і мене візьмуть заміж, і я більше не вислуховуватиму нотації вітчима.
Мені працювалося легко, та якось відчула на собі пильний погляд відвідувача. Я поспішила до його столика. Може, зачекався, тому свердлить мене очима? Коли поверталась із замовленням, погляд чорних очей ніби скував мої руки, і я ненароком хлюпнула каву на його картату сорочку. Миттю серветками стала витирати і вибачатися, а він іронічно сказав: «Цікавий у вас, панянко, спосіб знайомитися з чоловіками. Я – Кирил. А ви»? Я ледь стрималася, щоб різко не відповісти на таке зухвальство.
А пізно ввечері мені написав Марк із Чикаго, син наших емігрантів із Києва. Він був справжній красень. Та ж і я – дівчина вродлива. Зав’язалося листування. Через кілька днів мені на роботу кур’єр приніс розкішний букет квітів. У записці – тільки короткий віршик. Та я не сумнівалася, що то від Марка.
Тут звідкись узявся Кирил і пустив чергову шпильку:
– І як вам вдається, панно, так швидко завойовувати залицяльників?
Ввечері я розмовляла з Марком. Він говорив, що закоханий в мене, що скоро прилетить у Київ у бізнесових справах, а, головне, хоче познайомитися з моїми батьками. Я й розвісила вуха.
Повернулась додому, перепросила батьків, потішила їх, що не маю вже заборгованості з предметів, що хлопець мій прилітає. Вітчим сприймав мою радість скептично, мама також була не в захваті, але вони нічого мені не казали, щоб я знову не дременула з дому.
Я продовжувала ходити після пар на роботу. Кур’єр доставляв мені шикарні букети. І кожного разу приходив Кирил. Він то замовляв корпоратив, то уточнював меню, то приносив гроші. І, крім жартів, розпитував мене про нареченого, в чесності якого сумнівався. Я розвіяла його сумніви, розказала, що Марк прилітає, і завтра о восьмій вечора ми йдемо з ним знайомитися з моїми батьками, словом, була відвертою, щоб не мав марних сподівань щодо мене.
Гліб благав мене помиритися, також просив познайомити з батьками, мовляв, наміри в нього серйозні. Проте весь мій розум і почуття заполонив іноземець, тим більше, що пообіцяв влаштувати мене на роботу в свою фірму. Я відверто про все сказала Глібу, щоб він зрозумів, що між нами все скінчено.
Коли я вся світилася від передчуття зустрічі і рахувала години до прильоту, прийшло повідомлення від Марка: «Я в аеропорту у Відні, мене обікрали, потрібно шістсот доларів на квиток до Києва. Ось картка хлопця, який згодився мені допомогти. Прилечу і все поверну». Та я відчула, що запахло аферою.
На роботу йшла без настрою. І знову гарний букет мені приносить кур’єр. А із зали дивиться на мене Кирил, потім підходить, запитує, чому сумна. Розповідаю йому все, як є. Він хвалить мене, що не така я вже легковірна й наївна, якщо не повелася на обман і лукаво запитує: «То квітів віднині не буде, адже завдяки ним ти все більше закохувалася в заморського принца, хоч він на них не витрачав ні цента»?
Я зрозуміла, що Кирилу сподобалася з першої зустрічі, але, зачарована Марком, помічати цього не хотіла.
– Ти кажеш, що незручно тобі буде перед батьками, яким обіцяла познайомити сьогодні з нареченим. А чи я не зміг би його замінити, адже навчався в Нью-Йорку, добре володію англійською?
Кирил говорив серйозно. Він мені подобався все більше й більше. Батьки також були в захваті від нього. Кілька місяців тому ми стали з ним на рушничок щастя.
