Пам’ятаю, в дитинстві я не особливо любила свою бабусю – маму батька. Вона жила з нами під одним дахом, але весь час створювала неприємності моїй мамі. Я тільки й чула, як бабуся бурчить, або голосно вичитує щось мамі. Потім повчає маму, і тато потрапляв під гарячу руку своєї родички. Але вибору у нас не було і ми терпіли, а все через те, адже жили в її квартирі. Як батьки не намагалися купити своє житло, у них це не вийшло.
Одного разу я погано помила посуд, і бабуся просто з котушок злетіла. Вона волала, що в дев’ять років пора вже бути більш самостійною. А потім сказала щось схоже на бідний твій майбутній чоловік, а після поправилася: «Який там чоловік, ніхто заміж тебе не візьме. Так все життя і станеш старою дівою. Згадаєте ще мої слова ».
Тоді я як завжди закотила очі і пішла, не слухаючи волання бабусі. А даремно … Тепер через багато років, здається, що ті слова були пророцтвом.
Після закінчення університету, я стала жити зі своїм одногрупником. Мені здавалося, що весілля не за горами, але мій хлопець пішов до моєї подруги. Класика жанру. Але я особливо не сумувала, я була молода і симпатична, як мені говорили, тому скоро знайшла собі нового залицяльника. А потім ще одного і ще. Всі мої відношення не тривали більше двох років. Я вже збиралася йти до ворожки, так мене турбувало те, що відбувається, але в моєму житті з’явився Олексій. У нас було все серйозно, ми практично відразу стали жити разом і він зробив мені пропозицію. Я тоді довго сміялася над своїми ж думками і тривогами з приводу того, що мене зурочила власна бабуся. Я складала список запрошених, вже купила сукню. Тільки ось мій обранець все відкладав купівлю свого костюма. Мене це не особливо турбувало, чоловіки вони інші і не так чекають день свого одруження як жінки. І ось коли до весілля залишалися лічені дні, мій чоловік сказав, що покохав іншу, і наші відносини були помилкою.
Ось це вже було не смішно, і я вирушила до ворожки. Жінка розклала карти і сказала те, чого я не хотіла чути найбільше – на мені «вінець безшлюбності». А з’явився він в результаті необережних слів жінки у віці. Я відразу зрозуміла про кого йде мова. Зняти це можна, але тільки сама винуватиця повинна вибачитися і усвідомити, що накоїла. Ось тут-то і виникли проблеми, тому що бабуся відійшла у інший світ вже дванадцять років тому.
Я йшла додому, і сльози блищали на моїх очах. Невже мені ніколи не бути щасливою? Не створити своєї сім’ї і не радіти успіхам моїх дітей? Як так може бути, що через декілька необережних слів бабусі я тепер все життя буду одна? Як мені бути? Куди звернутися за допомогою? Я готова на все, аби мати можливість любити і бути коханою.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
