У нас був ідеальний шлюб. Спочатку ми 5 років подорожували світом, будували кар’єру, потім стали батьками. Якийсь час я поєднувала догляд за малюком і свою стару роботу, але потім зрозуміла, що не тягну фізично і пішла. Чоловік мене підтримав.
Зараз дитині три року, я все ще у “відпустці”, бо в садок ми не віддавали, вирішили, що ще треба почекати рік-два, та й нездужати буде постійно, тому яка мені робота. Бабусі-дідусі працюють, ще досить молоді, тому від них допомоги особливої немає.
І ось мій ідеальний шлюб рухнув. Повідомлення в секретному чаті телеграм, мабуть, не встигло ліквідуватися за таймером: “Сумую. Чекаю післязавтра “. Післязавтра – це відрядження до Луцька, про яке мені було повідомлено ще місяць тому. Загалом, деталь за деталлю і я зрозуміла, що у мого чоловіка – інша. Не знаю наскільки давно, не знаю, чи винна я, що стала матір’ю і осіла вдома. Але це вже значення не має.
Перша думка – який дволикий, ось я тобі покажу… А потім зрозуміла, що у мене дитина на руках, ми маємо намір купити нову квартиру в хорошому районі, роботи немає, куди я? Так, квартира оформлена на мою бабусю (я так захотіла), але зараз вона в передмісті, дитині через 3 роки в школу, і я просто фізично не встигну сама взяти на виплату квартиру і виплатити, поки розлучення, поки півроку офіційної роботи.
Так я вирішила мовчати. Посміхаюся йому, плани будую, інтер’єри красиві йому показую, а самій так недобре на душі, нестерпно просто. Хоч на місяць вий, але ж почують, і питання почнуть задавати. Скажіть мені, чи варто воно того?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
