Мій колишній чоловік мимоволі спричинив наше знайомство з його коханою, а далі таке почалося, наче в казці.
Я дуже пишалася собою, адже мені не даси ніколи сорок років, а у мене вже й своя квартира і машина, хороша професія і я вже планую мати дітей. Але не було гідного чоловіка, все моя планка була зависока, це вже я тепер кажу.
Аж ось доля мені подарувала зустріч з Павлом, гарним і вільним чоловіком, який захоплювався мною – що ще треба аби я втратила голову від щастя?
Павло одразу запропонував одружитися:
– Ти варта найкращого, – казав він мені, коли я просила не спішити, бо ми не знаємо один одного, – Я не буду тебе компрометувати банальним співжиттям, лише моя дружина і крапка.
І я здалася під цим захопленим і закоханим натиском.
Я вже планувала й дітей, але Павло почав якось так відтягувати той процес, а, коли я дізналася, яка у нього зарплата, то й сама подумала, що на такі гроші не вистачить і мене, і дитину забезпечувати.
Проте, чоловік одразу взявся в руки і почав їздити у відрядження:
– Так більше платять, я хочу аби ти була спокійна за наше майбутнє.
А мене аж розпирало від гордості за такого чоловіка, адже він мій!
Але ми й пів року не одружені, а навіть місяць не живемо удвох, бо завжди в чоловіка, як не відрядження, то нарада. Та й заробітку я не бачу від нього, бо я соромилася просити на продукти, адже я залюбки все куплю і не варто питати за гроші.
Але ж мені хочеться тихих сімейних вечорів і прогулянок, а тут нічого. Вже я почала чоловікові казати аби кидав роботу, бо я вже краще буду нас забезпечувати, ніж так проводити перший подружній рік.
– Ні і ще раз ні, я ж чоловік і маю заробляти.
Тоді я вирішила піти іншим шляхом – поговорити по-людськи з його начальником.
Отож, я прийшла в кабінет та розповідаю, що досить експлуатувати мого чоловіка, ще й так мало платячи.
– Пані, – каже мені той, – Я не розумію про що ви? Я й так Павла тримаю лише тому, що у вас троє дітей.
– Що?, – вже у мене очі полізли на лоба.
– Вірочко, принесіть особову справу Павла Н, – звернувся він до секретарки.
І там я побачила, що Павло надав довідки про трьох дітей, які у нього від попереднього шлюбу. я розумію, що такий гарний чоловік не міг бути вільним, але троє дітей?
– Та й у відрядження я його не посилаю, навпаки, він завжди відпрошується, бо сидить з дітьми, поки ви гуляєте.
– Що, – я далі за своє.
– Так, Павло розказує, що йому важко справлятися з дітьми і вас пильнувати…
– Ну, знаєте!, – про мене таке ніколи не говорили.
Я нікого навколо не бачила, як тут голосок пікнув:
– Я знаю, де він.
Отак я й зустріла колишню Павла, чи крайню, чи передостанню, але дівчина розповідала, що Павло любить водити дівчат в дорогий ресторані туди й її водив, а їй казав, що то я така.
Тоді ми й виробили план – пішли туди обоє для моральної підтримки.
А там і справді Павло з новою панею мого віку чи й старше, милуються, а ми до них і підсіли та все люб’язно розказали. Тепер Павло сидів з такими очима, а ми якось здружилися! І так ми святкували звільнення від Павла, що на нас звернули увагу чоловіки за сусіднім столиком. Прийшли знайомитися і ви не повірите, але вони вибрали нас, а ми їх, наче пазли зійшлися.
Отак ми всі троє вийшли заміж і живемо щасливо, а Павло десь гуляє по світу. Якщо так подумати, то через нього ми троє знайшли своє щастя, тому він не безнадійний і є йому за що подякувати. Хіба ні?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
