fbpx

Мій син не повернеться додому ще п’ять років і я сама доклала до цього рук. Якби хоч хтось мені розповів коли він ріс, що буде все от так, я б не повірила. Але перш ніж щось казати – вислухайте

Мій син не повернеться додому ще п’ять років і я сама доклала до цього рук. Якби хоч хтось мені розповів коли він ріс, що буде все от так, я б не повірила. Але перш ніж щось казати – вислухайте.

І соромно про це писати, але дуже хочеться виговоритись. Останні кілька місяців мого життя були дуже складними. Я не могла спати ночами, а днями все чекала стуку в двері непроханих гостей. Справа в тому, що нещодавно мій син став геть іншою людиною.

Я, напевно, сама винна, що не додивилася. Але мені здавалося, що 19 років це вже вік, коли повинен думати своєю головою, а виявилося, що помилялася. Зараз я сплю спокійно, вже місяць як можу спокійно дихати, і не перейматись за своє життя адже його не буде вдома ще п’ять років. Він сів. І це з моєї вини він там. Тільки не судіть мене завчасно. Спочатку вислухайте.

Ми жили з сином удвох. З чоловіком я розійшлась, коли Владу було дванадцять років. Але бачити йому не вистачало чоловічого спілкування, і він знайшов собі друзів. Перехідний вік був дуже важким: мій хлопчик потрапив в недобру компанію. Він навчався в місцевому технікумі, але заняття перестав відвідувати. Дізналася я про це тільки, коли мені зателефонував їх куратор. Всі розмови з ним перетворювалися в з’ясування стосунків. Він голосно відстоював право на самостійні рішення і казав, що вже дорослий.

Я пішла у відпустку і отримала хороші відпускні. Хотіла налагодити відносини з сином і купити планшет, він свій десь загубив. Але коли на наступний день за чимось зазирнула в сумку, то гаманця в ньому не було. Я не могла зрозуміти, куди він подівся. Єдиним варіантом залишалося те, що його витягли поки я їхала в маршрутці. Я була дуже засмучена.

Через кілька днів я прийшла додому, а у нас повна хата молодиків. І всі якісь, ніби, не від світу цього. А запах стояв такий, що я хоч і не спеціаліст, а все зрозуміла. Друзів я ледь випровадила, а син до пізньої ночі ще не міг заспокоїтись.

Тієї ночі я вперше не змогла заснути. Син ходив як привид по квартирі. А потім грюкнули вхідні двері і він пішов. Стало тихо, але мені від того було не спокійніше. З тих пір це повторювалося постійно. Він приводив в дім друзів, а я їм вказувала на двері. Але одного разу отримала таку відповідь від свого синочка, що до ночі сиділа у парку поруч з домом.

Я намагалася розмовляти з ним, просила піти до спеціалістів зі мною, де йому допоможуть. А він говорив, що у нього все під контролем.

А потім однієї ночі він улаштував такий концерт, що мене ще довго повертали з того світу а йому тепер відповідати найближчі п’ять років.

Зараз я сплю спокійно і щиро надіюсь, що там він зміниться. Ніколи не могла навіть уявити, що радітиму такому, але вже є, як є.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головне фото – freepik.

You cannot copy content of this page