Місця собі не можу знайти уже який місяць. Спати спокійно перестала, прямо аж підстрибую від невдоволення. Справа у тому, що невістка моя глядить свою подругу, що злягла, хоча у тої є і діти і чоловік. От що найприкріше – рідні подруги відвернулись від неї, а от моя невістка ні. З сином не раз балакала, просила вплинути на дружину, адже вона усю зарплатню витрачає на ту жінку. Але він просить не втручатись.
Галя є моєю невісткою уже п’ятнадцять років як. У них із син двоє хлопчиків підлітків підросло. Галя мені завжди подобалась, хоч дещо дивне у ній все ж було – надто моя невістка добра. То пташку додому принесе із крилом пошкодженим, то кицьку з котенятами, то пса якогось до ветеринара возить. До нас у село в покинуту хату чоловік якийсь перебрався, чи не безхатченко із містечка, так люди його стороною обходять і лиш Галина моя йому і одяг і постільне і їжу приносить.
У неї п’ятеро котів і ще з десять прибігають на поїсти. Цікаво, що син мій до одруження, як і я не надто усю цю живність жалував, але за роки життя із невісткою. дивлюсь уже й сам не мине собаки, що попід трасу біжить, чи кота що при дорозі сидить.
Господиня вона дуже хороша, діток любить і вони у неї виховані і розумні. Син її кохає, у них і досі окрім “сонечко моє” інших слів одне до одного і немає. А я що? ну так, з тим звіринцем не згодна, але живуть вони окремо, тож я тільки й можу що побурчати, повиховувати, хоча добре бачу, що на те ніхто уваги й не звертає.
Але остання витівка невістки уже ж ні в які ворота. Справа в тому, що її знайома занедужала. До того, вони подругами і не були надто великими, так, здоровкались та квіти разом вирощували, а щойно Рита злягла, так єдина хто її глядить, то це моя невістка.
У Рити є чоловік, донька доросла і син, але вони від матері відхрестились. Донька за кордоном нині, то каже що повернутись не може, а от син у нашому ж селі, але заявив, що він чоловік і глядіти маму йому не випадає ніяк. Коли галя попросила у нього кошти, на похід в аптеку, так він її із дому виставив, мовляв, сам без роботи і має двох діток, а мамі однак уже нічим не допоможеш.
Із чоловіком тієї Рити і балакати нічого. Той її у кухню літню з дому виселив, на тому й усе. І знаєте, із цілого світу білого єдина людина, якій більше за всіх треба – Галя моя.
Ходить до Рити щоденно, сидить у неї там, говорить. Необхідні процедури робить. Їй за те ніхто ні копієчки не платить. більше того, вона свою зарплатню ледь не всю туди вкладає. Каже, що хоч так може полегшити останні місяці подруги.
Я вже не раз із Гальою говорила. Ну що ж це таке? Вдома практично не буває. Хлопці самі собі і тату їсти варять, а вона то на роботі, то у Рити уже третій місяць як.
Але ж хіба Галя мене чує.. твердить мов заведена, що буде з подругою до останнього. Я вже й до сина. ну на що ж це схоже узагалі? Якби Галя не ходила туди, то може б і син і чоловік Рити знайшли б доглядальницю яку. А так усім добре – Галя все робить ще й за свої кошти, а вони ніби й не знають Рити. Ніби то не їхня рідня.
От скажіть, як мені родину сина надоумити, як пояснити, що то все не по-людськи? Вони ж так скоро по світу з рукою простягнутою підуть. Хіба ні?
Зінаїда Р.
10,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
