Моя дочка з зятем прожили в шлюбі вісім років. Три роки тому у мене з’явилася внучечка. Донька вже рік як працює. Ми її виховували самодостатньою людиною, тому вона з юного віку знає: ніщо не дістається даром, все потрібно заробити. Ну, припустимо, ми розуміли, що на квартиру заробити складно. Тим більше це наша рідна і улюблена донька, і ми вважали своїм обов’язком їй допомогти. Мене спочатку дратувало, що ні її наречений, ні його родичі особливо не переймаються питанням житла. Донька працювала щосили, брала підробітки. А він «працював» на будівництві. Взимку завжди сидів удома, при цьому за літо не особливо багато заробляв грошей.
Я давно зрозуміла, що людина не любить завдавати собі клопоту. Звик жити на всьому готовому. А моя Аліночка, намагалася купити в будинок меблі, техніку, посуд – все для комфорту. Так уже склалося, що ми всі цінуємо комфорт. При цьому і вдома донька все встигала: завжди прибрано, білизна випрасувана, їжа наготовлена, з дитиною погуляє. Я вважаю, що вона хороша мати і дружина. Загалом, поки моя донька працювала, її чоловік знайшов собі іншу панянку і вирішив піти з сім’ї. Ну і хай йде, я давно вважаю, що він їй не пара. І заробити не може, і ніяких уявлень про сімейні цінності не має. І в його родині все так само.
Зять подав на розлучення і одночасно заяву на розділ майна. Квартиру ми їм купили вже після весілля, тому це вважається спільно нажитим майном. Моєму обуренню просто немає меж. І вистачає ж совісті на неї претендувати. Вже не знаю, хто його на це напоумив, чи то нова пасія, чи то батьки. Навіть про майбутнє власної дитини не думає.
Вчора я подзвонила своєму зятю і висловила все, що про нього думаю. А він з такою усмішкою сказав мені, що скоро зустрінемося на засіданні, що мені аж стало не по собі. Як моя Аліна взагалі могла вийти заміж за цього чоловіка?!
Навіть не знаю, як вчинити в цій ситуації. Я ж розумію, що навіть грошей на дитину ми не дочекаємося, адже він ніколи офіційно не працював. Найголовніше, що в цій ситуації, моя донька взагалі не робить ніяких дій. Я навіть не можу зрозуміти, що вона думає з цього приводу. Я розумію, що моя дівчинка розгублена і пригнічена: новина про розлучення застала її зненацька. Але вже місяць пройшов, як мій зять оголосив про своє рішення. Не можна ж опускати руки, тим більше, коли у тебе росте донька. Вже кому цього не знати, як мені.
Раз вже у неї тато недбайливий, який хоче забрати у дочки житло, так хай хоч матір бореться за її майбутнє. Чоловіка нового завжди можна знайти, а діти – це сенс нашого життя. Тому я вважаю, що в цьому випадку повинна бути чітка позиція. Як же мені допомогти доньці?
І не віддати чужій людині те, на що я заробляла власною працею?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
