Мені завжди здавалося, що наші стосунки з матір’ю ніколи нічого не зможе порушити. Адже з самого дитинства ми з нею разом і вона приділяла достатньо часу як мені, так і моїй молодшій сестрі. І хто б міг подумати, що саме моя сестра стане причиною того, чому я назавжди посварюся зі своєю матір’ю. Мені досі важко пробачити її, хоча я розумію, що вона навіть близько не бажала мені нічого поганого.
А все сталося не так давно через якусь нісенітницю у вигляді заповіту. Моя мама вирішила, що все своє майно потрібно переписати на мою молодшу сестру, а мене залишити ні з чим. Мотивувала вона це тим, що я вже доросла і у мене все є. І це дійсно так, я здатна себе забезпечити на відміну від неї. Проте, мене все одно образив той факт, що вона вирішила мене обділити. Невже вона дійсно думає, що я залишу свою рідну сестру осторонь і заберу собі все, якщо у тої не буде грошей?
Я б ніколи не вчинила так з рідною людиною, тому що для мене це дуже важливо. Після моєї знахідки(заповіту) ми серйозно поговорили з нею і обговорили, що будемо робити далі. Вона в підсумку визнала свої помилки і вирішила все-таки повернути старий заповіт, в якому фігуруємо ми обидві. Однак це не виправить того факту, що вона зробила до цього. Я досі не можу забути її вчинок і тримаю на неї образу.
Багато моїх подруг говорять, що мені потрібно відпустити ситуацію, адже весь час ображатися на рідну матір не будеш. І це дійсно так, але зробити, як завжди, найважче. Так, вона повернула мене в заповіт, але вона ж мене виключила. Адже їй здалося, що я не гідна, чи, що точно не почну ділитися зі своєю молодшою сестрою. Адже мені прикро не через самі гроші і те майно, що перейде нам від неї, скільки ставлення до мене.
Невже я дійсно виглядаю в очах людей тією, хто готовий зробити погане для своєї сім’ї. Мені здається це просто несправедливим, особливо якщо враховувати той факт, що я до цього дня продовжую допомагати своїй сім’ї. Цього, як мені здається, цілком достатньо для того, щоб мене приймали такою, яка я є.
Якщо ж говорити про думку моєї молодшої сестри, то вона була здивована не менше за мене. Однак вона відразу сказала, що в разі чого перепише половину на мене. Адже вона розуміє, що вчинили зі мною вкрай несправедливо і хоч як-небудь, але заглушати провину потрібно. Загалом, сподіваюся що незабаром я зможу остаточно пробачити свою матір і те, що вона вирішила з нами зробити.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.