«Хочу насолодитися старістю» — нещодавно заявила свекруха.
До слова свекрусі 53 роки, зовсім ще дівчинка, порівняно із сусідкою—пенсіонеркою, яка утримує величезний будинок і сад. Наша ж пані, на городі ніколи особливо не працювала, насадила багаторічних рослин, щоб зайві бур’яни не росли. Три яблуні, один кволенький кущик смородини — от і все господарство.
За будинком вона також не стежить все вже давно руйнується від старості та відсутності догляду. Залишає бажати кращого і внутрішнє оздоблення. Навіть підлогу свекруха не хоче мити — набрид їй побут і старий будинок, хочеться пожити в затишку і в квартирі.
Вона приходить до нас і завжди заздрісно захоплюється: «Мені б так жити!». Але зовсім не розуміє, що стоїть за красою нашої оселі. Ремонт, який коштував майже половину вартості житла. Щоденна праця — якщо не прибирати, квартира швидко поросте брудом, як і будинок свекрухи. Але вона не усвідомлює, що усе це саме по собі не робиться.
Вона впевнена, що якщо переїде до квартири, то її життя відразу зміниться. Їй теж хочеться жити в комфорті, однак вона нічого для цього не хоче робити. Навіть не вирощує квіти – їй не подобається, що за ними постійно треба доглядати. Вона взагалі проти життя у приватному будинку.
Ми пропонували їй купити однокімнатну квартиру замість її розвалюхи. Але вона на нас образилася — вважає, що її «хороми» коштують стільки, що й на трикімнатну квартиру вистачить. Але забуває, у якому стані її житло. Навіть якщо його і вдасться продати, то щоб придбати однокімнатну доведеться ще й додавати.
Але свекруху не переконати. Свою стару напіврозвалену домівку вона вважає несказанним багатством і вже подумки практично переїхала в нашу квартиру — всі її розмови тільки про обмін. Жодних заперечень вона і чути не хоче. Вирішила, що на старості літ просто заслуговує на життя у новій оселі. Причому хоче жити саме у нашій, нічого іншого їй не треба. Я вже втомилася від її постійних дзвінків та візитів — вона зовсім не розуміє, навіть не хоче чути, що ми на такий обмін не згодні.
Вже і чоловік, і я сказали тверде «ні», але вона переключається на глухий режим, як тільки чує відмову. Щиро дивується і ображається на нас, як ми можемо відмовитися від сімейної реліквії і не хочемо жити в її розкішному палаці.
Фото ілюстративне.
