fbpx

Ми коли з чоловіком дізнались, що мама моя надумала. одразу сіли в авто і приїхали, аби спинити це. ну чого-чого. а такого від моєї розважливої і мудрої мами я точно не очікувала. Однак, вдома ми застали не тільки маму. а й її сестру. Виявилось, що вони удвох їдуть

Ми коли з чоловіком дізнались, що мама моя надумала, одразу сіли в авто і приїхали, аби спинити це. Ну чого-чого, а такого від моєї розважливої і мудрої мами я точно не очікувала. Однак, вдома ми застали не тільки маму, а й її сестру. Виявилось, що вони удвох їдуть.

Якби був тато живий, точно такого б не було. Однак, після того, як його не стало, мама моя дуже змінилась і не в кращу сторону скажу я вам.

Раптом, моя заощадлива, завжди розважлива і поміркована мама, стала тринькати збереження направо і наліво. Раніше ж і хліб сама пекла, адже борошно власне і так дешевше, а тепер більше у магазині купує.

Але з хлібом, то був лиш перший дзвоник. Напевне, уже тоді, як мама собі шубу придбала і чоботи на підборах, мені потрібно було з нею побалакати, якось остепенити. Але ж я не думала, що дійде до от такого.

Мама із татом завжди були хазяйновитими. скільки себе пам’ятаю у нас було і птиці і худоби багато. Мама з татом на ринку торгували м’ясом, мама ковбаси робила, сир. Ніколи вони й не присіли, не поспали довше.

Ми жили не бідно, але й не шикували. Гроші мама із татом відкладали на купку. Потім придбали квартиру у якій я нині мешкаю, а пізніше ще одну.

Знаєте, я й досі вдячна батькам за те, що показали мені ціну грошам. Мені ніколи просто так не давали гроші на кишенькові витрати, я їх повинна була заробити допомагаючи батькам. Трудилась я з дитинства і змалку знала ціну кожній гривні.

Не знаю, може маму мою змінило те, що вона вісім років тата доглядала? Адже це саме після того як його відспівали я її впізнати не можу.

Мама моя раптом забула про всі свої принципи і переконання. Спродала усіх биків і свиней, навіть тих, що ще й не виросли. Ну і город віддала сусідці практично ввесь. Тобто, уже мови про те, аби вирощувати картоплю на продаж і не було.

Не встигла я оговтатись від таких новин, як на мене очікувала наступна, не менш грандіозна – мама їде в Італію на пів року. Я думала, що працювати. Порахувала, що мама вірно робить, адже там гарно люди можуть заробити, але ж ні.

Мама моя продавши урожай з полів і збувши всю худобу їде на пів року в Італію на відпочинок. У неї вже все замовлено і оплачено. Екскурсії розписані, навіть круїз буде:

— Нарешті побуваю у Флоренції і на власні очі побачу усе, про що лиш читала. Сама собі не вірю, але ж я побуваю поруч Везувію, в Неаполі…

Знаєте, я вже не слухала далі. Ми із чоловіком сіли в авто і поїхали додому, аби трошки остепенити маму мою. Ну що вона вигадала? Яка Італія, який круїз? То ж марнотратство в чистому вигляді.

Однак, вдома ми побачили і тітку мою. Виявилось що вони удвох їдуть. Зателефонувала до сестри двоюрідної, та теж не втямить, що трапилось, адже тітка моя залишила онуків і нічого не пояснюючи просто розвернулась і поїхала. Бачте, їй хочеться відпочити. А нічого, що донька тепер працювати нормально не зможе, адже троє дітей хтось має глядіти?

Виїжджає мама у п’ятницю і до того часу я мушу її переконати якось відмовитись від тієї затії. Я пробую до неї достукатись, але там одна відмовка:

— Я жити хочу. Дай я поживу заради себе, а не заради отієї купки папірців.

Ну, от як її переконати? Як повернути на путь істинний?

28,11,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page