fbpx

Ми якраз збиралися на роботу, коли мама прийшла. Вона пояснила ситуацію і сказала, що це не заплановано. Я знизала плечами, а чоловік насупився. Помовчав трохи, а потів видав таке, що ми з мамою так і сіли, адже просто не очікували такого від слова “узагалі”

Ми з чоловіком обоє налаштовані на кар’єру. Для нас це важливо, стати успішним у своїй професії. На щастя, працюємо ми в різних сферах, тому між собою нам змагатися безглуздо. Навпаки, ми ділимося один з одним негараздами, підтримуємо один одного, даємо поради, оскільки погляд зі сторони іноді дає більш повну картину.

Нами вже досягнуто певних успіхів, але це ще не межа. Наші мами зітхали завжди, що з таким підходом до життя на дітей ми не зважимось. То у нас проекти, то наради, то відрядження, то звіти. Завжди якісь термінові справи, які ніяк не можна перенести або комусь делегувати.

Ми ж дітей планували, але все ніяк не могли обрати відповідний час. В основному, тому що я не могла собі дозволити піти в декрет і випасти з робочого процесу. Але тут я відчула, що при надії зовсім випадково і не заплановано, і ми вирішили, що якщо не зараз, то вже ніколи.

Мами були на сьомому небі від щастя, вони вже зневірилися, а тут така радісна новина. Мене діймали сумніви, як поєднувати дитини і роботу. Не всі питання можна вирішити по телефону, десь потрібна і моя особиста присутність. Але мене заспокоїла моя мама.

– Я піду в декрет, коли малюк трохи підросте. А близько чотирьох місяців без тебе на роботі нічого не розсиплеться.

Чотири місяці це теж довго, але я все одно зраділа. Свекруха жила в іншому місті і допомогти фізично не могла, а моя мама тут, під боком. І няню наймати не треба, цей варіант я теж розглядала, але те, що з онуком буде сидіти рідна бабуся, вселяло надію, що все буде добре. Спочатку так і було.

З чоловіком відразу обговорили, що мамі ми будемо доплачувати, тому що все одно наймали б няню, а тут і ми спокійні за дитину, і мама без грошей не залишиться. До того ж можна не сумніватися, що за дитиною вона буде стежити на совість. Чоловік на мою пропозицію погодився без питань, визнавши її логічною.

У декреті я майже не сиділа. Пішла за три дні до появи малюка, повернулася через чотири місяці. Весь час декрету я сиділа на телефоні, періодично роблячи частину роботи віддалено. Мама, яка приходила мені допомагати, тільки головою хитала. На її думку, молода мама повинна цілком належати дитині.

Ось настав час, коли я повноцінно вийшла на роботу, а мама сіла вдома з малям. Вона відмінно справлялася з ним, ніяких негараздів не було цілих півроку. Але нещодавно сталася неприємна сцена на рівному місці, її влаштував мій чоловік, від якого я такої поведінки не очікувала.

У мене є сестра, у неї дитина п’яти років. Зазвичай вона ходить в садок, а тут діти залишилися по домівках. Сестра не змогла взяти собі на цей день відгул і попросила маму посидіти і з другим онуком. Дитина цілком здорова.

Мама вирішила, що один день впорається з двома малюками, взяла старшого онука до нас. Ми якраз збиралися на роботу, коли мама прийшла. Вона пояснила ситуацію і сказала, що це не заплановано. Я знизала плечами, а чоловік насупився.

– Я вам плачу, щоб ви займалися нашою дитиною, а не влаштовували тут дитячий садок. А раптом діти не порозуміються? Виводьте хлопчика., – видав він.

Очі округлилися і у мами, і у мене, такого ніхто не очікував.

– Тобто, ти мене тут нянькою найнятою вважаєш, зятю? – ледь мовила мама.

Чоловік невизначено смикнув плечами, а мама лиш ображено на мене поглянула, зібрала старшого онука і пішла. Я в той день працювала віддалено, а ввечері серйозно поговорила з чоловіком. Мене вразило, як йому в голову прийшло таке ляпнути мамі. Але чоловік не розумів мого обурення.

– А що не так? Вона робить роботу і отримує за неї гроші, які плачу їй я. Тому я вважаю, що в праві висувати якісь вимоги. Я сумніваюся, що вона змогла б так само добре доглядати за двома різновіковими дітьми. Тому і сказав те, що сказав, – стоїть на своєму чоловік.

Пояснювала я йому сто разів, що саме не так, але до нього не дійшло. Я вже тиждень сиджу віддалено, терпіння начальства добігає кінця, а мама трубку не бере, розмовляти не хоче.

Чоловік вважає, що сказав усе вірно і що він тато який опікується дитиною, тому в праві висувати певні вимоги. А мені хоч плач.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page