Ми з Андрієм вирішили, що все майно, яке ми будемо купувати у шлюбі, буде оформлятися на мою маму

Марія завжди підтримувала свого сина Андрія, хоча не завжди погоджувалася з його рішеннями. Перший шлюб Андрія був ще в 19 років, коли його кохана Олена ощасливила звісткою про майбутнє поповнення. Вони зналися ще зі школи, і коли дізналися, що незабаром стануть батьками, вирішили не гаяти часу та одружитися.

Андрій кинув навчання та пішов працювати, хоча Марія намагалася відмовити його від цього кроку. Вона з чоловіком пропонувала допомогу, щоб він міг закінчити навчання, але син був переконаний, що має відповідати за свою нову родину сам.

Після появи первістка Марія разом зі свекрухою допомагала молодим, оскільки вони переїхали жити окремо в квартиру, яку виділили батьки Олени. Ті забрали бабусю до себе, а молодим залишили квартиру, де вони могли почати своє сімейне життя. Здавалося, що все йде непогано: Андрій працював, а Олена після появи маляти  перевелася на заочне навчання.

Пройшло кілька років, і, незважаючи на Маріїні скептичні настрої стосовно того, що шлюб у 19 років — це надто рано, молоді жили досить гармонійно. Оленка закінчила навчання і влаштувалася на роботу, хоча ненадовго — незабаром знову довелося йти в декрет. Друга дитина з’явилася на світ через три роки після першої, і хоча це було викликом, для Андрія і Олени цей період минув без особливих труднощів. Усі думали, що шлюб зміцнів, адже вони разом пройшли через безсонні ночі, дитячі болячки та фінансові труднощі.

Однак коли їхній старший син пішов до школи, а молодший — у садочок, в їхніх стосунках щось змінилося. Вони почали все частіше сперечатися, здавалося, що любов і взаєморозуміння, які тримали їх разом, кудись зникли. Зрештою, після семи років шлюбу, вони вирішили розлучитися.

Андрій повернувся до батьків. Він продовжував допомагати дітям, що залишилися жити з Оленою в її квартирі. Працював на двох роботах, щоб підтримувати сім’ю і збирати гроші на власне житло. Через два роки він взяв позику і купив двокімнатну квартиру. Спочатку продовжував жити з батьками, а свою квартиру здавав в оренду, щоб виплати були легшими.

Невдовзі Андрій познайомився з новою жінкою — Наталею. Вона була зовсім іншою, ніж Оленка. Наталя здавалася наполегливішою, амбіційною і, як помітила Марія, трохи меркантильною. Вона постійно цікавилася фінансовими справами Андрія, брала активну участь у плануванні спільного бюджету і часто висловлювала свою думку навіть у тих питаннях, які не стосувалися її безпосередньо.

Через пів року після знайомства Андрій і Наталя одружилися. Марія не була в захваті від вибору сина, але вирішила не втручатися в його життя, оскільки вважала, що це його особисте рішення. Відносини між родинами стали дещо прохолоднішими. Андрій рідше навідувався до батьків, пояснюючи це тим, що в нього багато нових турбот із новою дружиною та сімейним життям.

Одного разу, коли Марія дізналася, що Андрій оформив частину своєї квартири на Наталю, вона була здивована. Син пояснив їй це тим, що вони разом виплачують позику, і це було б чесно. Хоча Марія не була в захваті від цього рішення, вона частково зрозуміла його. “Якщо вони живуть разом і разом ведуть бюджет, то, можливо, так дійсно буде справедливо”, — подумала вона.

Проте наступні події змусили її сильно занепокоїтися. Марії з чоловіком у спадок дісталася дача від далекої родички. Ділянка була великою, але потребувала значних вкладень для ремонту. Як місце для зберігання інструментів або для короткого відпочинку дача ще згодилася б, але для тривалого перебування вона була непридатною. Марія з чоловіком вирішили запропонувати цю дачу Андрію, адже молоді могли б там займатися господарством і зробити її комфортнішою для життя.

Коли Марія приїхала в гості до сина і Наталії, щоб обговорити питання з дачею, Наталя несподівано почала ставити безліч питань щодо того, як буде оформлений цей будинок. Марія відразу відчула, що щось не так. Вона не думала оформлювати дачу офіційно, просто хотіла, щоб син мав можливість нею користуватися.

“Нам доведеться вкладати туди гроші, а якщо будинок буде записано на вас, це несправедливо”, — сказала Наталя. Марія відчула незадоволення, але не звернула на це уваги. Однак ситуація змінилася, коли Наталя продовжила: “Ми з Андрієм вирішили, що все майно, яке ми будемо купувати у шлюбі, буде оформлятися на мою маму.”

Марія була вражена. “З якої радості?” — запитала вона.

Наталя пояснила, що вона не хоче ризикувати і ділити все після того, якщо чоловіка раптово не стане, з його дітьми від першого шлюбу. “Я не хочу змагатися за майно з його спадкоємцями”, — різко заявила вона.

Марія одразу зрозуміла, що ця жінка діє виключно з розрахунку, намагаючись убезпечити себе на всі випадки життя. Вона відчувала, що син потрапив під вплив Наталії і не бачить всієї картини.

Через день Марія викликала сина на розмову наодинці. “Чому ти вирішив усе записувати на її матір? Ти хочеш залишити своїх дітей без спадку?” — запитала вона.

Андрій намагався виправдовуватися, казав, що він і так допомагає дітям, а Наталя теж має рацію, бо вони будуть разом працювати і заробляти.

“Ділитися будеш своєю частиною, на яку сам заробив. Все, що маєш ти, повинно залишитися твоїм дітям. А так ти просто все втратиш”, — відповів батько Андрія. Він був стривожений тим, що син не бачить, як його обводять навколо пальця.

Андрій замислився. Він не міг відкрито визнати, що його дружина може бути неправою, але вперше за довгий час він засумнівався у правильності своїх рішень.

Марія з чоловіком вирішили підстрахуватися і написати заповіт, щоб їхні внуки отримали спадок, навіть якщо Андрій не зможе вплинути на ситуацію. Вони боялися, що Наталя повністю переконає їхнього сина і він остаточно втратить пильність.

You cannot copy content of this page