Ми з чоловіком живемо разом вже 23 роки, має двох донечок, працюємо, відкладаємо, плануємо – все, як у всіх.
Чотири роки назад поміж нами трапилася прикрість. Ну як поміж нами? Та чоловік, як кажуть в народі, “запав” на свою колегу. То мені і друзі вже дзвонили і його співробітники, щоб я на нього повпливала, бо вже цілий офіс з нього сміється, що він тут Люду на кави водить та цукерочками вигодовує.
Людям легко говорити “повпливати”, а на практиці, то чоловік мене ані слухав, ані чув. Витав собі в небесах, ходив замріяний, до мене майже не говорив. Все тривало до того часу, поки та дівчина не звільнилася з роботи, але цей епізод дав глибоку тріщину у наших стосунках.
Для мене чоловік був усім: і другом, і братом, і рідною душею. Тому ця прохолода у його ставленні вибила мене з колії на всі ці чотири роки. Мова не йшла про невірність, але я не можу йому пробачити цієї уваги до чужої людини.
До цих подій усе у нас було наше, а тепер поділилося на моє і твоє, в тому числі і купка в сейфі. Ну і варто зауважити, що цей поділ був зроблений не мною.
Артем завжди ставився до мене, як до людини далекої від життя. Казав, що я не вмію керувати грошима. Все забуваю, не знаю скільки грошей ношу в гаманці і трачу заробіток на ліво і на право. Можливо у його словах і було зерно істини, бо я ніколи за гроші не трималася. Дітям намагалася дати все, про що вони просили, а чоловік і не знав за цей час скільки коштує батон, чи пляшка молока. Ніколи не переживала тим, що свою зарплату витрачаю на сім’ю, а чоловік свою відкладає для великих покупок, бо ми ж рідні. От і маю тепер “рідні”
Якось дуже плавно Артем поділив купку у сейфі. Ну таке, мені не сильно від того було прикро. Хоч буде видно і мою лепту, вкладену у родинний бюджет.
Вже майже пів року, як чоловік “потеплішав” до мене, щось питає, щось розказує. Зараз Артем вирішив купити невеличкий модульний будиночок у Карпатах, але всієї суми поки не наскладав. Я підтримала таку ідею, бо ж у нас двоє донечок, думаю, дітям буде дуже цікаво туди їздити і запрошувати свої подруг до себе, але після останньої ревізії сейфу я зрозуміла, що з моєї купки пропала тисяча євро, а чоловікова “виросла” на таку ж суму.
Читайте також: З донькою ми не розмовляємо вже 22 роки. Я ще жодного разу не бачила своїх власних онуків
І от тепер не розумію, що мені робити. Чи говорити щось Артемові, чи змовчати? Я усвідомлюю, що гроші підуть на покупку для родини, але нащо так непорядно робити. Та я б доклала на ту купку, лиш треба було мені сказати. Чи чоловік думає, що я вже геть рахунку грошам не знаю.
Якось так прикро мені зробилося від його вчинку, що годі й розказувати. Ніби знов рідна людина мене зрадила.
