Ми з чоловіком ніколи по заробіткам не їздили, усі наші статки. то важка праця біля землі і господарки. Як тільки у нас діти з’явились, так ми їм на навчання і житло гроші збирати почали. Менше двадцяти свиней і п’ятьох биків ніколи й не тримали. Не виспали з чоловіком. не відпочили, проте дітей вивчили і кожному по квартирі придбали.
Але, якщо з донькою усе в порядку і вона з чоловіком живуть тихо і мирно, то з сином не все так гарно. Я ніколи не думала, що таке може статися із нашою родиною. Мені взагалі здається, що це не наш син! Я не можу повірити, що це відбувається з нами.
Раніше наш син Артем був зовсім іншим. Ми з чоловіком своїх дітей любимо і все для них зробили. Артем чудово ставився до нас: з повагою, любов’ю та розумінням.
Ми допомогли синові закінчити добрий інститут. Потім Артем захотів жити окремо, і ми, як і донці купили йому двокімнатну квартиру. Але ми оформили одну квартиру на чоловіка мого, а іншу квартиру на мене.
Потім Артем познайомився з Лізою і за два місяці вони почали жити разом. А ще через два місяці Артем та Ліза одружилися.
І ось одразу після весілля вони сказали, що хочуть мати свою власну квартиру.
— Але ж ви живете в окремій двокімнатній квартирі! – Здивувалася щиро я.
— Так, але ж та квартира, мамо. твоя і тільки. А ми хочемо, щоби ця квартира була нашою! – сказав син.
Виявляється, моя невістка влаштовує сцени і періодично збирає речі, адже не гоже пані жити у квартирі свекрухи – подавай свою.
Невістка ще вчиться і син її утримує, але у дівчини уже є норов і непогані такі забаганки. Але ж ми не збираємося з чоловіком виселяти Артема та його дружину з цієї квартири. Ми купили її для нашого сина.
Батьки невістки так перейнялись, що запропонували нам скластися та купити дітям квартиру, але я від цього відмовляюся.
— Артем уже має квартиру! Навіщо купувати ще одну квартиру? – ніяк я цього не розумію, – Бажаєте – купуйте. Я своїм дітям усе вже дала.
Спочатку з квартири пішла невістка, а потім пішов і Артем. Він забрав усі свої речі та змінив номер телефону. Він просто не хоче спілкуватися з нами.
Виходить, що стільки років ми були потрібні синові, а тепер він забув про нас! Ось як так можна?
03,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
