МИХАЙЛО ЖВАНЕЦЬКИЙ: «ЛИСТ СИНУ».
Я про батька пишу. В принципі, я пишу своєму синові. Те, що мені батько казав, я намагаюся перефразувати своєму синові.
«Ще, Міша, коли у тебе буде син, постарайся бути обережним. Боюся, що ти не зможеш. Але вони завжди інші – я і ти, ти і він. Ти не зумієш ним керувати».
Перша людина, яка від тебе повністю залежить, а ти не зможеш нею керувати. У цьому, напевно, закладена різноманітність людей. З цим неможливо жити, хочеться покарати, змусити. Змусити можна, але краще нехай він, як ти, знайде свою дорогу. Нехай він знайде основні знання: граматику, математику, поведінку. Він повинен знати поведінку серед людей. Він зобов’язаний сформулювати, чого він хоче від них і що він може дати їм натомість, просто щоб вимагати чи підкоритися.
Освіта допомагає терпіти приниження.
Освіта допомагає переносити випробовування.
Освіта викликає повагу навіть у в’язниці.
Освіта – значить жити довше. Я не знаю, Міша, як це виходить, але освічена людина живе набагато довше і краще.
Я не сказав би, багатше.
Краще – тобто з задоволенням.
Багатий споглядає, що він отримує, а освічений порівнює те, що бачить, з чимось всередині себе і не потребує зайвого. Йому легше проникнути і зрозуміти іншого.
Тобто, Міша, освічений розуміє темну людину, а темна не розуміє освіченого.
Темна жодного разу в житті не сказала слово «спростування», або «трепетний», або «хвилюючий». Вона навіть не сказала: «Я важко пережив ваш від’їзд, дівчино». Міша, він жінці не залишить спогадів, тому що запам’ятовуються не поцілунки, синку, запам’ятовуються слова.
У темної людини нецікаве мовчання.
Ми з тобою, пам’ятаєш, говорили, що освіта – це пам’ять. Це – пам’ять теж. Це не цитування прочитаного, це формулювання свого на базі прочитаного. Навіть неточне цитування – вже своє. У метушні, Міша, не можна втрачати думку. Думок не так багато. Жартів мільйони, думок сотні, ідей десятки, законів одиниці. Їх знають всі.
Всі знають одну ідею темної людини.
Від неї чекають хоча б самоосвіти, хоча б враження від прочитаного. Не від кіно, кіно не народжує в глядача ідею чи думку – тільки книга, вона навчить і здоров’ю, і силі волі, коли погортати кого-небудь і прочитаєш у кого-небудь.
Нехай твій син буде освіченим. І диплом тут ні при чому. Він повинен знати, що в реченні «ні при чому» всі слова пишуться окремо.
Усе! Мама нам залишила обід на кухні. Підігрій собі. Я повернуся пізно: багато викликів і мало ліфтів.
Потисни мені руку, і я пішов. До речі, освічений щасливий в старості».
Автор: Михайло Жванецький.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
