Миколу мого саме відспівували я ледь світу білого бачила, аж тут до мене жінка якась підходить і починає щось запитувати. Довелось їй тричі повторити перш ніж я зрозуміла, що саме вона говорить таке. Добре, що люди поруч були, бо не знаю чим би то скінчилось, якби вона хоча б на годинку раніше прибула у “мою” хату.
Я з Миколою вісім років тому познайомилась. Їхня бригада ремонт робила у сусідки моєї, ми часто перетинались. Спочатку я з ним лиш віталась, а потім і мені потрібно було розетку відремонтувати, то я вже й не шукала нікого – його й попросила.
Відтоді наші стосунки і розпочались. Спочатку то навіть і не серйозно все було. Він тут на заробітках, я жінка одиноку. Ні він ні я нашим побаченням особливого значення не надавали. От так ми собі років зо п’ять то переписувались, то передзвонювались, то зустрічались інколи.
А от три роки тому щось у Миколі моєму змінилось. Все частіше став телефонувати, приїздити. Було таке щой жили у мене місяць разом. А потім він запропонував покинути шумне місто і до нього в село переїхати. Спочатку я на гостину туди поїхала. така краса. Село не далеко від столиці, але малесеньке ж яке і людей майже. Поруч котеджі висотні, в основному лиш на вихідні людно стає.
Сам будинок у Миколи мого дуже гарний. Видно, що в кожному куточку господар є. Не знайшла щоби було десь брудно або зроблено на “годиться”.
Я вже так виморилась сама бути, так виморилась. Миколу ж знала давно, тож радо погодилась вийти за нього. Рік ми разом прожили, як надумали собі зайнятись вирощуванням городини. А що? Місто поруч городу майже гектар – засіваємо пшеницею для худоби. А так виростимо кабачки полуницю малину ще що вродить і все на продаж. Якщо з розумом підійти то заробити швидко вийде.
Вирішили теплицю поставити. По ходу виявилось, що наш “ланос” не треба поміняти. Тоді я й вирішила, що не варто більше моїй квартирі пусткою стояти – продала. Одну частину грошей на потреби наші господарські витратила, а іншу у банк поклала з надією на проценти.
Так ми два роки прожили собі в мирі і злагоді з Миколою. До нас уже перекупи самі приїздили за товаром. Так гарно все у нас виходило. Та й місцеві заїжджали закуплятись. Я бройлерів розвела – заходь, обирай який до вподоби. таких курей тримали на яйця. Кілька кізоньок на молоко – теж гарно продавалось.
Аж тут одного ранку Микола мій не прокинувся. То було дуже несподівано бо ми ж обоє молоді. Тут з вечора роботу на завтра розпланували, тут плани які були в кожного, а на ранок уже зі священиком домовляюсь про те, як його в останню путь провести.
Саме коли відспівували Миколу до мене жінка якась підійшла. Я її не знала зовсім, а вона мені щось про мою хату говорити давай. Тричі повторила перш ніж я зрозуміла.
Виявилось що та пані – законна жінка Миколи. Не знаю. як так, але в паспорті у нього було чисто, я дивилась. Однак то була таки правда. Ліда поїхала маму доглядати якраз перед тим, як Микола мене у свій дім привів.
Чи знала я? Бачила, що до мене там пані якась мешкала, бо жіночі такі дрібнички знаходила, але Микола мовчав, рідня про це не говорила, то й я не цікавилась. Він мене про минуле не розпитував, то й я собі тутему не порушувала.
Так от. Ліда прямо під час церемонії цікавилась, чи не куплю я дім, бо вже є покупець. Тобто, вона у мене запитувала, чи не придбаю я хату в якій я була господинею три роки і все тут моїми руками зроблене?
Сцена не надто гарна вийшла. Ледь люди нас заспокоїли. Та й після того кілька місяців спокою мені маю.
Тепер все на те виходить, що таки я повинна буду з’їхати. Але куди? До сина свого телефонувала все йому описала, а він сміється. Бачте, навіть говорити зі мною не бажає, згадав, як попереджав про те, що квартиру продавати не потрібно.
Але коли ж то було? Зараз у мене труднощі. Та й не розумію я його закитдів, адже та квартира була моя, хіба я не мала права нею розпоряджатись на свій розсуд?
Як тепер бути я просто не знаю. Виявилось, що сину я не треба, рідня лиш співчуває з легкою посмішкою, а мені, що робити?
07,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
