fbpx

Минуло кілька років після тієї події і того, як син із невісткою переїхали до однієї з кімнат. Все йшло добре, ми жили тісно, ​​але весело. А тут моя мама запропонувала ось що. Вона переїздить до нас, а син з сім’єю оселяться у її двокімнатній квартирі. Сказати що ми були здивовані, то нічого не сказати. Теплих відносин між мною і мамою ніколи не було, а тут такий царський подарунок. Ми звісно погодились, а даремно, ой даремно

Ми з чоловіком одружилися ще геть молодими. І ні, ми не чекали первістка перед весіллям. Наше одруження — це був результат великої чистої та щирої любові двох людей.

З дітьми не поспішали. Спочатку ми здобули вищу освіту. Весь цей час ми працювали, не покладаючи рук. Завзято, твердо і рішуче йшли до своєї мети. Оскільки ми обидва із села, то нашою мрією була купівля квартири у місті.

Через шість років ми таки накопичили на перший внесок на власне житло. Придбали ми половину старого будинку без ремонту. Прибрали. Пофарбували підлогу, вікна та стіни. Грошей на хороший ремонт чи купівлю нових меблів у нас не було. Головним для нас було якнайшвидше закрити кредит. туди і йшло усе зароблене до копієчки.

Через рік ми дізналися, що чекаємо на сина. Ще за два роки у нас ми вдруге стали батьками.

Чоловік багато працював, їздив на заробітки. Ми зробили ремонт і купили нові меблі та техніку. Діти пішли до школи. Згодом ми придбали в нашому подвір’ї гараж. А там і авто.

Діти виросли, закінчили навчання та створили власні сім’ї. Старший син переїхав до іншої області з дружиною. Ми допомогли їм придбати власне житло. Потім настав час молодшого сина. Він знайшов гарну дівчину і також відгуляв весілля.

Ми з чоловіком за той час зробили надбудову над нашим гаражем, і таким чином його розширили та обгородили. Вийшло так, що на першому поверсі був гараж для авто та санвузол, а на другому дві кімнати та маленька кухня. Всього метрів з сорок жилого простору. Ми з чоловіком оселились там. Молодшому синові віддали нашу квартиру.

Все було добре. Ми були щасливі, вже й кілька разів стали бабусею та дідусем. Аж тут у мого чоловіка знайшли недугу. Потрібно було досить таки багато грошей. Єдине що змогли придумати, це продаж нашої трикімнатної квартири. Все пройшло успішно, чоловік здоровий, а син з сім’єю живуть з нами.

Минуло кілька років після тієї події і того, як син із невісткою переїхали до однієї з кімнат. Все йшло добре, ми жили тісно, ​​але весело. А тут моя мама запропонувала ось що.

Вона переїздить до нас, а син з сім’єю оселяться у її двокімнатній квартирі.

Сказати що ми були здивовані, то нічого не сказати. Теплих відносин між мною і мамою ніколи не було, а тут такий царський подарунок. Ми звісно погодились.

Усі разом перевезли маму до нас і почали робити ремонт. Вирішили замінити усе старе і робити все капітально, аби на десятиріччя вистачило. Ми коли в кінці порахували скільки на ремонт пішло, довго сміялись, адже за такі гроші могли і квартиру нову придбати невелику.

Мій син там лиш пів року прожив, як одного дня у їхній дім увійшла моя мама і кілька незнайомців. Виявилось, що це покупці, а мама квартиру на продаж виставила.

Скільки б ми не обурювались, але нічого не могли досягти. мама квартиру таки продала і придбала собі однокімнатну, на решту грошей планувала жити безбідно до скону.

Син знову повернувся до нас. Мені на них з невісткою було дивитись шкода, адже ж такого ніхто узагалі не очікував. Та й сил вони стільки у той дім вклали, хто робив ремонт той зрозуміє.

Та не довго моя мама розкошувала. Місяць прожила у новій квартирі і відійшла у вічність. З собою звісно, нічого забрати не змогла, тож квартиру успадкувала я, як і залишок від продажу двокімнатної.

Син залишився у нашому будиночку, а ми з чоловіком переїхали у мамину квартиру.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page