Минуло вже кілька років відтоді, як моя дружина пішла від мене, забравши дочку, до іншого — заможнішого. Згодом вони переїхали до Польщі. Щоб дав дозвіл на вивіз дитини за кордон, колишня «половинка» обманула, що Настуні потрібне обстеження. Тепер я не маю змоги бачити донечку.
Перші роки зализував було дуже важко, а згодом вони почуття трішки вляглися. Родичі і друзі почали знайомити мене із жінками. Та й сам я хотів мати сім’ю. Але всі «претендентки» навіть не приховували, що їх насамперед цікавить моя зарплата, чи маю машину, наскільки комфортне житло тощо. А дізнавшись, що у мене газ — балонний, вікна — не «склопакет», вигоди на вулиці, немає пральної машини, втрачали інтерес. Звичайний сільський чоловік, який перебивається випадковими заробітками, був просто не гідний їхньої уваги. Ніхто з них не виявив бажання дізнатися, наскільки я порядна й совісна людина, про мій внутрішній світ (до речі, маю вищу освіту), уподобання…
А одна навіть дорікнула: тобі, чоловіче, потрібна наймичка, щоб порати город та курей, прати вручну ще й сажу в грубі трусити. Це зауваження мене і веселить, і обурює: знайшли проблему — сажу трусити! Чомусь жінкам невтямки, що я шукаю насамперед кохану дружину, порадницю, помічницю? Щоб ми розуміли одне одного, співпереживали, разом працювали, разом відпочивали. Оце і є найбільше людське щастя.
Колись мріяв зустріти свою половинку. Тепер дива вже не чекаю, бо, здається, всі жінки передусім шукають у стосунках із чоловіками якусь вигоду для себе.
Михайло П. Конотопський район.
Фото ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
