fbpx
Історії з життя
На маму чоловіка у тебе час є, а для рідної не знаходиться? – почала мама з порогу не звертаючи уваги на присутність Ніни Олександрівни, – Диви скільки усього накупили. А мені хоча б шкарпетки придбали?

— На маму чоловіка у тебе час є, а для рідної не знаходиться? – почала мама з порогу не звертаючи уваги на присутність Ніни Олександрівни, – Диви скільки усього накупили. А мені хоча б шкарпетки придбали?

Рівно п’ять місяців, як у нас проживає свекруха, яка рятувалась від окупації виїхавши із Волновахи. Ми живемо у невеличкому містечку Черкаської області, тож мама чоловіка приїхала до нас. У нас свій дім, просторий і світлий. Місця усім вистачає, Ніна Олександрівна наймиліша жінка, онуки її на руках носять і я готова руки цілувати, настільки вона прекрасна людина.

Я бачу, як їй важко усе це переживати. ворогу такого не побажаєш. Бачу її сльози, коли вона переглядає світлини свого рідного міста, від якого залишились самі руїни, але вона твердо вирішила жити сьогоденням. Сказала, що те, що вона жива залишилась уже чудо, тож потрібно дякувати Богу і намагатись радіти життю.

Моя свекруха завжди була доброю господинею. Тиха, світла, завше усміхнена людина. Здається, вона ніколи заради себе і не жила. Вона завжди допомагає, піклується, підтримує. Мої діти виросли у неї на руках.

От і зараз Ніна Олександрівна повністю звільнила мене від домашніх обов’язків. Звісно, я не наглію, що встигаю, те й роблю, але повернувшись з роботи я застаю чистий дім, повен холодильник смакоти. Ніна Олександрівна ще й уроки з онуками робити встигає.

І все у нас добре, живемо, як усі, але з приїздом моєї свекрухи, ніби підмінили мою рідну маму. Вона телефонує мені по кілька разів на день і жаліється на те, що я не приділяю їй досить уваги і ніколи в житті так про неї не піклувалась, як про свекруху.

— Бачила твою Олександрівну у курточці новій. – телефонує посеред робочого дня, – На ринку таку ж знайшла, аж півтори тисячі коштує. А я у своїй за п’ятсот гривень третій рік ходжу. Як це так?

Пояснювати, що Ніна Олександрівна з собою теплі речі не привезла і ту куртку ми їй таки придбали, бо в неї нічого іншого немає – марно. Хоч що хоч доводь, а для моєї мами ми більше любимо свекруху.

Сьогодні узагалі сцену влаштувала з феєрверками. Їй аж надто не сподобалось, що ми придбали для свекрухи осінні черевики і кросівки, бачте, про неї знову ніхто не подумав. Ніна Олександрівна їй те взуття спакувала у пакет і сказала, що вона може забрати, якщо потрібно. І що ви думаєте? Моя мама заявила, що то її розмір і таки оте взуття узяла.

Як мені бути? Моя мама змінилась до невпізнання. Ніякі аргументи і слова на неї не діють. Прямо пеленою очі застелило. А найбільше шкода мою Ніночку Олександрівну. Людина скільки усього пережила, вона ж така світла, така добра. Прямо соромно в очі їй дивитись. Хто-хто, а вона на таке не заслуговує.

Марина О.

09,10,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page