Аня увірвалася в дім справжнім вихором і з порога вигукнула:
– Мам, а вечеря готова? Хочу їсти, просто падаю! І Олю з садка ти забрала ?
Маргарита Павлівна, яку взагалі ні в кого язик не повертався називати по батькові, настільки молодо вона виглядала, окинула доньку задумливим поглядом.
– Ань, ти в курсі, що я теж працюю і теж тільки прийшла? Звісно, я забрала Олю. Вона у себе в кімнаті, дивиться мультики. Але вечері немає.
Аню це нітрохи не засмутило.
– Не біда, – сказала вона, відкриваючи дверцята холодильника. – Я бутерброд з’їм, поки ти готуєш.
Її мати так втомилася за день на роботі, що навіть сперечатися не стала. Хоча зазвичай зробила б донці зауваження.
Аня завжди була проблемною. З її батьком Маргарита давно розлучилася, він жив на іншому кінці країни і рідко згадував про колишню дружину і їхню спільну доньку. Чи то тому, що матері довелося дуже багато працювати, чи то з якихось інших причин, Аня росла самолюбкою.
Маргарита Павлівна з нею намучилася. З великими труднощами переконала вступити до університету і закінчити його. Потім по знайомству влаштувала на роботу. Можна було б видихнути, але Аня сповістила, що при надії.
– Хто батько? – питала стривожена мати.
Але дівчина відмовилася відповідати. Вибрала статус матері-одиночки. Ну, після того, як вирішила, що таки стане матір’ю. Точніше, Маргарита Павлівна її вмовила залишити ні в чому не винне дитя.
На світ з’явилася Оля. Аня не відразу полюбила донечку. Перший час навіть казала:
– Ти, мамо, змусила мене її залишити, ти до неї вночі і вставай.
Маргарита Павлівна бігла до дитини, переодягала, поїла з пляшечки – Аня не стала годувати сама, побоялася, що зіпсується фігура. Вранці без сили йшла на роботу.
Згодом Аня полюбила дівчинку і навіть стала дуже хорошою мамою. Перші місяці, напевно, була не в собі – вирішила Маргарита Павлівна.
Так минуло шість років – восени внучка повинна вже почати вчитися в школі. Ані під тридцять. На роботі ніби все непогано складається. Шанувальники теж начебто є, але нічого серйозного. При мамі краще живеться. А ось як при цьому самій мамі – нікого не цікавить.
М’яко кажучи, не дуже просто. І вголос про це говорити якось не прийнято. Мами ж повинні радіти тому, що діти з ними живуть.
– Тобі навіть в чомусь пощастило, – говорили подруги Маргарити. – Донька і онука при тобі. І ніяких зятів при цьому. Тиша та мир.
А та насправді вже мріяла хоч про якогось зятя, до якого її сімейство переїде жити.
Маргарита Павлівна зробила дошку візуалізації, в центрі якої була донька у весільній сукні під руку з якимось красунчиком. Олі теж потрібна повна сім’я.
Мама загалом була цілком лояльна до доньки. Але дуже вже хотілося нарешті пожити на самоті. Без необхідності бігти після роботи в садок, а потім до плити. Аня не встигає. Дійсно дуже зайнята на роботі. Що теж не цілком нормально для молодої жінки.
Виставити за двері доньку з маленькою дитиною Маргарита Павлівна не могла. Спроба орендувати їм окрему квартиру не спрацювала – через три місяці повернулися. Залишалися лише два варіанти – або йти самій зі свого дому, або сподіватися, що Аня вийде заміж.
Маргарита Павлівна щиро вважала себе заручницею ситуації. Але, як виявилося, вона не була цілком права.
Одного разу їй раптово після довгих років мовчання подзвонив батько Ані. На подив матері з’ясувалося, що донька з ним активно спілкується. Він навіть кличе її жити в своє місто, де допоможе з квартирою, роботою і школою для Олі.
– Але вона тебе покинути не може, – заявив колишній чоловік. – Каже, що у тебе немає сенсу життя і без них ти не зможеш. Словом, дитина на собі хрест ставить через матір. У тебе совість взагалі є, Маргарито?
Їй було, що на це відповісти батькові, але в той момент вона не знайшла потрібних слів. Виходить, її дочка не влаштовує своє особисте життя не тільки тому, що їй при мамі зручно, але і тому, що вона не може її покинути? Це одкровення потрібно було переварити і вирішити, що з ним робити.
Поговорити з Анею начистоту? Ідея чудова, але між ними не було особливої душевної близькості. А без цього подібні розмови важко починати.
Через кілька днів Маргарита Павлівна знову зателефонувала колишньому чоловікові, розповіла, як вона бачить ситуацію і попросила поради.
– Розумію, – відповів він. – Сам змушений знайомитися з дорослою дочкою. Тобі просто потрібно показати, що у тебе є свої інтереси. Не тільки робота і побут, а щось ще. Пам’ятаю, ти ніби танцювати любила. І шила добре!
– Та відтоді тридцять років минуло! – засміялася жінка. – Я вже й не пам’ятаю, коли щось робила для себе.
– А ти згадай! Ну або все ж поговори з Анею.
Маргарита думала довго – не один тиждень. А потім раптом почала звертати увагу на те, що відбувається навколо. Коли колеги запропонували після роботи посидіти в кафе, вона не відмовлялася, тому що потрібно було бігти за онукою. Подзвонила Ані, поставила її перед фактом, що буде пізно. У тлї дар мови пропав.
Потім подруга запропонувала разом займатися фітнесом. Разом веселіше. Раніше б Маргарита сказала тверде “ні”, а тут погодилася. Ось уже три вечори на тиждень виявилися зайняті.
У п’ятницю після закінчення трудового дня вона теж не пішла додому, а пройшлася магазинами. Купила, правда, тільки книги. Але сиділа над ними всі вихідні. Аня з Олею прекрасно впоралися і самі.
Маргарита Павлівна зрозуміла, що чоловік має рацію. Вона ж за характером людина активна, але ось, віддавати всю себе доньці і її дитині. Не підходить.
Через деякий час жінка раптом усвідомила, що приходить додому до готового вечері. Незважаючи на свою зайнятість, Аня почала готувати. Набридли бутерброди. Дім теж не розвалився від відсутності щоденного прибирання. Внучка теж не особливо страждала, спілкуючись частіше з матір’ю, а не з бабусею.
Маргарита Павлівна записалася ще й на східні танці. На неї стали звертати увагу чоловіки. Потім раптом знайшовся легкий підробіток – подруга попросила допомагати з документами.
Часу няньчити доньку не було. Незабаром Аня оголосила, що хоче спробувати почати нове життя в тому місті, де живе її батько.
– Я ж зможу повернутися, якщо що? – запитала вона.
Маргарита Павлівна за всім цим побачила страх – Аня боялася щось починати, їй же завжди допомагала мама.
– Звичайно, я завжди рада тобі і Оле. Вам є, куди повернутися.
Дочка начебто трохи заспокоїлася. Розлучалися вони куди більш близькими людьми, ніж раніше. Аня з Олею поїхали. А Маргарита Павлівна пішла на перше за багато років побачення.
Автор: did opovidach.
Фото ілюстративне.
