fbpx
Історії з життя
На вулиці була ожеледиця, я дуже боялася впасти, в результаті практично біля самого будинку у мене рвуться ручки пакета, всі продукти опиняються на снігу. Я спробувала їх підняти, послизнулася, і гепнулася зверху. І тут до мене прийшло прозріння: у мене вдома два здорових лобуря, а я тендітна жінка тягаю практично щодня такі важкі пакети

Мені 47 років, я заміжня, у мене двоє дорослих дітей. Донці 23 роки, вона 2 роки тому вийшла заміж, рік тому стала матір’ю, вони з чоловіком живуть окремо в орендованій квартирі недалеко від нашого будинку. Синові 18 років, він минулого року вступив до університету, живе з нами. Чоловікові моєму цього року буде 50 років, його недавно скоротили з роботи. Періодично чоловік підробляє в охоронному агентстві, але частіше за все він просто лежить удома на дивані і дивиться Ютуб.

Я в шлюбі 24 роки, всі ці 24 роки я тягну всю сім’ю на собі. І всіх все влаштовує: сіли мені на шию і ніжки звісили, та мало, що самі сіли, то ще посадили мені на шию і членів своєї сім’ї – це я про свого зятька дорогоцінного.

Все змінилося в один день, я йшла як завжди з роботи, зайшла в магазин і накупила продуктів для моєї великої родини. На вулиці була ожеледиця, я дуже боялася впасти, в результаті практично біля самого будинку у мене рвуться ручки пакета, всі продукти опиняються на снігу. Я спробувала їх підняти, послизнулася, і гепнулася зверху. І тут до мене прийшло прозріння: у мене вдома два здорових лобуря, а я тендітна жінка тягаю практично щодня такі важкі пакети. У той самий момент я вирішила пора щось змінювати у своєму житті, інакше до кінця своїх днів я буду жити тільки для задоволення потреб своїх рідних.

Увечері мені як зазвичай подзвонила донька:

– Мамусю, ми зараз до вас прийдемо на вечерю, може, щось дорогою треба прикупити?

Зазвичай донька з чоловіком приходили вечеряти до нас, донька так втомлювалася з маленькою дитиною, що не встигала приготувати вечерю. Зараз стільки пристосувань для приготування їжі, що було б бажання, а приготувати в мультиварці зможе будь-хто. Але донька була настільки зайнята соціальними мережами, що на готування просто не знаходила часу. Пора було з цим зав’язувати:

– Так, доню, дорогою зайдіть в магазин і купіть все для супу: м’ясо, картоплю, моркву, цибулю, буряк. Я нічого не готувала, прийдете, будемо разом готувати.

Доньці це не сподобалося, вона сказала:

– Ну, давай, тоді ми пізніше до тебе прийдемо.

!-- Composite Start -->

– Пізня вечеря дуже шкідлива, там і спати буде пора.

– Добре, ми іншим разом прийдемо, повечеряємо сьогодні вдома піцою, – сказала донька і кинула слухавку, навіть не попрощавшись.

Мінус один, вірніше мінус двоє з моєї шиї, зовсім про зятя забула.

На кухню зайшов чоловік, почухав свою потилицю, заглянув в холодильник і запитав:

– Вечеряти коли будемо?

Чоловік весь день пролежав на дивані, але ні прибрати за собою, ні тим більше приготувати вечерю він не спромігся. Я дістала мівіну і сказала:

– Зараз водичку підігрію і будемо.

– Нє, я таке не хочу, ти ще нічого не варила?

Я стала заглядати по порожніх каструлях і сказала:

– Я дивлюся, ти теж нічого не зварив, тому їстимеш мівіну.

Чоловік не очікував такого повороту подій, звик, що я вечорами стою біля плити практично до самої ночі, готуючи перше, друге і компот для нашої великої родини, а тут я вирішила влаштувати страйк.

– Тебе яка муха вкусила?

– Саме така ж муха після укусу, якої ти вирішив лежати на дивані цілими днями і припинити пошуки роботи.

Чоловік фиркнув і вийшов з кухні. Ще мінус один з моєї шиї.

Через кілька годин додому прийшов син.

– Мамо, позич мені кілька тисяч.

– Без проблем, паспорт неси свій.

– А паспорт для яких цілей?

– Я в борг більше не даю, ліміт видачі грошей закінчився, а ось кредитну карту тобі оформити допоможу. Ти хлопчик великий, на роботу влаштуєшся, кредитну карту і погасиш. А, до речі, ще забула, там речі у ванній лежать на машинці, ти, напевно, їх в пральню хотів віднести?

Син не відразу зрозумів:

– При чому тут пральня? Я тобі їх поклав, щоб ти випрала.

– Та і я не зрозуміла, до чого тут брудні речі і я, речі в пральні перуть, а я начебто у відділі кадрів працюю.

Син теж фиркнув і пішов до батька, питати, що зі мною таке трапилося.

Ще мінус один з моєї шиї. І якось легко мені стало на душі. З цього самого дня вирішила, що діти мої вже дорослі і повинні самостійно вирішувати свої проблеми: фінансові або побутові. А мені пора і для себе пожити: стала ходити вечорами в басейн і на йогу. І відразу помітила, як покращилося моє здоров’я і самопочуття. Правда рідним моїм такі зміни не до душі: бурчать і перешіптуються по кутах, вважають, що у мене криза настала, тому я така стала.

Автор: Nevyhadani istoriyi.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page