Хресна з чоловіком їздили на заробітки до Чехію. Чоловік кухар, вона помічник. Гроші непогані. Планували другу квартиру придбати для сина студента. Він вчиться в іншому місті.
Нещодавно вони повернулися з подарунками, всім по каблучці подарували. І заробили непогано за пів року.
Ключі від квартири залишили молодшому брату чоловіка, щоб наглядав за квітами і котом. До себе забирати його він відмовився. Віддати було нікому, а до мене далеко везти. І як він приживеться в чужій місцевості-незрозуміло, загубитися може.
Годував його брат, квіти поливав. Зів’яли трішки правда. Він не особливо переживав на цей рахунок. Кіт-британець Лео теж “зів’яв”.
Ключі він їм не віддав досі. Хресна цим дуже незадоволена. До їх приїзду хороший плазмовий телевізор був зламаний, меблі зношені, як ніби там хтось жив. У холодильнику прострочені продукти, незважаючи на те, що перед від’їзд його відключили.
Брат у їх відсутність далі туди бігає. Про це говорить мокра ванна, чайник гарячий, відсутність ковбаси і котлет насмажених. Розумію, коли на заробітках були, за квартирою наглядав. Але зараз навіщо шастати? Варто їм виїхати на дачу на вихідні, він відразу до них в квартиру.
Сусідка бачила його з якоюсь жінкою. Виходить він сімейне гніздо використовує в особистих цілях. Та й удень може напроситися, поки брата вдома немає, мовляв, чаю попити, помитися, то гарячу воду відключили, то ще щось. Безпардонно лізе в холодильник і поводиться як вдома.
Зачастив, що дуже дратує хресну. Сказати йому-образиться. Дорікати буде, що пів року за котом доглядав, а вони невдячні.
Чоловік обіцяв забрати ключі місяць тому, та все ніяк не забере. Мабуть теж не хоче брата ображати. Нібито з дитинства його опікає, росли без батька. Але “цій дитині” 30 років. Соплі йому підтирати вже не треба. Що його опікати?
Хресна дзвонить і каже:
– Коли в гості приїдеш? Для тебе ключі випрошу, а потім замок поміняю. Набридло вже все це терпіти. Він і вигляду не подає, вважає це нормальним, ходити до нас додому, поки нас немає. Вважає, що ми йому щось винні. Скільки разів грошима виручали, совість повинна бути. Те йому дай, це позич. Сам ніде не працює, все з брата тягне. Ні помитися спокійно не можу, раптом завалитися “чай попити”. У своїй квартирі господинею себе не відчуваю. Краще б тобі кота залишили. Сто раз уже пошкодувала. Я вже готова сама замок зламати, аби він до нас не приходив.
Мало кому б таке сподобалося. Щось радити складно. Чужа сім’я – темний ліс. Можна безпосередньо йому сказати: “Поверни ключі” – і все. Знову ж таки, ну це моя думка.
Фото ілюстративне.
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
