Не бігати ж по кучугурах на підборах. А підбори Наталя одягла найвищі, які у неї були, і сукню вибрала з провокаційним вирізом, волосся уклала романтичними хвилями і виглядала неймовірно. Наталя на цей корпоратив покладала великі надії, щось мало статися.
Микола влаштувався до них на роботу в жовтні і ось уже майже три місяці вони ввічливо жартували та переглядалися через два офісні столи. Але далі розмов справа чомусь не йшла, Наталя чекала від шанувальника запрошення на вечерю, в кіно, чи ще кудись, але ні. Та ще й Олена з комерційного та Катя з договірного почали з новим активно фліртувати прямо на очах у всіх. Наталя дуже сподівалася, що Микола, побачивши її при повному параді замість нудного офісного костюма, одразу перейде до рішучих дій, забувши про Олену з Катею.
Ще біля Миколи постійно крутилася Валентина Семенівна, але конкуренції з її боку Наталія не боялася. Валентині Семенівні було далеко за 50 і вона просто випитувала у хлопця подробиці особистого життя, ненароком ставила потрібні запитання, тому що взагалі була дуже допитлива за вдачею. Валентина Семенівна все про всіх знає і дуже любить попліткувати. Саме вона розповіла Наталі, що Микола не одружений, дітей та натовпу покинутих жінок у нього немає.
— Привіт, Наталю! — Пенсіонерка зустрічала колегу біля входу в ресторан.
— З наступаючим, Валентино Семенівно!
— Він вже тут! — Прошепотіла жінка і подивилася в бік зали, — сів поруч із начальником. Яка ж ти красуня, він точно не встоїть!
— Як би ж то… — пробурчала Наталя і попрямувала до зали.
Валентина Семенівна підморгнула й усміхнулася, як змовниця.
Свято проходило нудно, бо поруч із Миколою сіла Катерина, Олена вмостилася навпроти. Усі їли, пили, віталися, а Наталя чекала, коли вже закінчиться офіційна частина та розпочнуться танці.
У перерві між тостами вона вислизнула з-за столу і знову пошепки лаялася на економне начальство. У цьому маленькому ресторанчику був лише один туалет і той був зайнятий. Наталя тупцювала біля дверей і прислухалася до шуму в залі, бухгалтерка Валентина Семенівна веселилася найголосніше.
Гадаючи, хто з колег так не вчасно засів у вбиральні, Наталя постукала у двері:
— Ну Ви скоро?
— Так так! — Відповіли їй незнайомим чоловічим голосом.
— Кого це там так припекло… — пробурмотіла дівчина і постукала ще раз.
Замок клацнув і з туалету вийшов дід Мороз. Справжній, у червоній шубі, з білою бородою. Він тримав під пахвою палицю і ніяково ховав очі. Наталя ахнула.
— Вибачте, та що поробиш, адже дід Мороз теж людина.
Наталя кивнула і, протиснувшись повз новорічного чарівника, замкнула за собою двері.
— Ви вже вибачте, дівчино, що зіпсував Вам настрій. За це обіцяю позачергово виконати ваше бажання. З новим роком!
— З новим роком! — відповіла Наталя і посміхнулася.
Коли вона повернулася до зали, світло вже погасили і в миготливій напівтемряві Дід Мороз пропонував усім дружно запалити ялинку. Колеги хором скандували:
— Раз! Два! Три! Ялинка гори!
Потім довго аплодували і обіймалися, коли гірлянда на ялинці засвітилася, а дід Мороз погладжував бороду і посміхався, роздаючи подарунки.
Підійшовши з мішком до Наталі, дід хитро підморгнув і тихенько шепнув:
— Він вже три келихи випив, і очей з тебе не зводить!
— Валентино Семенівно? Це ви?
— Тихо ти! Нікому не розповідай не псуй людям настрій!
— А як же. — Наталя озирнулася в бік туалету, — А це тоді хто був?
— Де?
— Та я тут діда Мороза зустріла. Він обіцяв мені бажання поза чергою.
— Ех, люба, я тут єдиний дід Мороз, ти ж знаєш наше начальство, вони вирішили не запрошувати актора, знову заощадили.
Валентина Семенівна знизала плечима, вручила Наталі подарунок і пішла далі вітати колег. Щойно зазвучала музика до Наталі підійшов Микола та запросив на танець.
Катерина з Оленкою весь вечір спостерігали як Микола танцює з Наталею, а коли Валентина Семенівна розповіла, що і Новий рік молоді люди домовилися відзначати разом, взагалі засмутилися і більше не звертали на Миколу уваги.
Фото ілюстративне.
