fbpx

Надія одразу якось розгубилась. Слова Павла були настільки несподіваними, що вона просто і не змогла одразу хоч щось відповісти. Їй потрібен був час усе зважити, а він і не швидив. Дивився при зустрічі закоханими очима і лиш батьки його зле шипіли в її бік, але нічого уже змінити не могли

Надія одразу якось розгубилась. Слова Павла були настільки несподіваними, що вона просто і не змогла одразу хоч щось відповісти. Їй потрібен був час усе зважити, а він і не швидив. Дивився при зустрічі закоханими очима і лиш батьки його зле шипіли в її бік, але нічого уже змінити не могли.

Я дуже багато років закоханий в одну дівчину. Але ми були просто друзями. І я весь час не наважувався зізнатися їй у своїх почуттях, тому що боявся зіпсувати наші відносини. Я щиро її любив. Тільки ось вона до мене ставилася, як до друга. Я весь час думав, що якщо зізнаюся, вона перестане зі мною спілкуватися. А так у мене була можливість хоча б так з нею бачитися, не сподіваючись ні на що. Я вірив, що настане момент, коли вона подивиться на мене іншими очима, і тоді я зможу в усьому зізнатися.

Ми все життя прожили в одному під’їзді, дружили з першого класу. Наші батьки теж дуже добре знайомі. Всі давно звикли до нашої дружби, і ніхто серйозно це не сприймав. Зараз нам вже по двадцять п’ять років. Моя подруга зустрічалася останній рік зі своїм колишнім однокурсником. І нещодавно вона мені зізналася, що при надії від нього. А він, дізнавшись про це, відразу пропав. Не відповідає на телефонні дзвінки, ніхто із спільних друзів його не бачив. І тут я вирішив, що настав мій зоряний час. Під час розмови я в усьому їй зізнався і запропонував вийти за мене заміж. Я сказав, що прийму її малюка як свого, ніколи й не згадаю, що він мені не рідний. Дівчина відразу розгубилася і нічого не відповіла, попросила піти. Але через пару днів, мабуть добре подумавши, погодилася.

Я знаю, що багато хто скаже: ти молодий і нерозумний, ще зустрінеш свою долю і будуть у тебе свої діти. Я теж так раніше думав і готовий був змиритися з тим, що кохана дівчина буде з іншим. Але доля дала мені шанс бути щасливим. Мені все одно, від кого у неї дитина, я її виховаю як свою. А я її люблю і хочу зробити її щасливою.

На крилах щастя я прилетів і розповів своїм батькам, що збираюся одружитися. Тільки ось вони виявилися проти цього весілля, так як знають усі подробиці ситуації, що склалася. Я вирішив не приховувати від них правди. Виявилося, вони не хочуть, щоб я одружився при такому збігу обставин. Батька кажуть, що дівчина сама повинна вирішувати свої проблеми, а не виїжджати за мій рахунок.

Але як мені пояснити їм, що я буду щасливий, якщо вона стане моєю дружиною? Я навіть і не мріяв про це. Зрозуміло, що якби вона по своїй волі цього захотіла, було б краще. Але раз вже все так сталося, що тепер поробиш. Я люблю і поважаю своїх батьків, і не хочу, щоб вони засмучувалися. Але покладатися на те, що час все виправить, я теж не можу.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page