— Нам потрібно поговорити, — голос Олени ледь тремтів. Вона стояла посеред вітальні, стискаючи в руках листок з результатами обстеження.
Максим відірвався від ноутбука й уважно подивився на дружину.
— Щось трапилося? — в його очах промайнуло занепокоєння.
Олена важко зітхнула й опустилася на край дивана.
— Пам’ятаєш, я сьогодні ходила на УЗД?
— Звичайно, — Максим закрив ноутбук і нахилився до неї. — І що сказали?
Олена подивилася на чоловіка й нарешті наважилася:
— У нас буде трійня.
У кімнаті запала тиша. Максим кліпнув, ніби перевіряючи, чи правильно почув.
— Трійня? Троє дітей?
Олена кивнула, не в змозі вимовити жодного слова. На обличчі чоловіка спершу з’явилось здивування, потім усвідомлення, а потім — справжній захват.
Він різко підскочив із місця, підбіг до дружини й міцно обійняв.
— Це ж диво! — вигукнув він. — П’ять років ми чекали на цю дитину, а тепер їх одразу троє!
Олена відчула, як у неї змокріли очі.
— Ти правда радий? Я переймалась, що ти.
— Зникну? — Максим розсміявся. — Та я зараз готовий волати про це на весь світ! Ми впораємося, от побачиш.
Ці слова стали для неї найбільшою розрадою. П’ять років невдач, десятки візитів до спеціалістів, процедури — і ось воно, їхнє щастя.
Але попереду був ще один важливий момент.
— Треба сказати батькам, — Максим потягнувся до телефону.
— Почекай, — Олена схопила його за руку. — Давай скажемо при зустрічі. Ти ж знаєш свою маму.
Максим спохмурнів. Лариса Василівна, його мати, ніколи не втрачала нагоди нагадати невістці про те що та не така. Для неї п’ять років бездітності Олени стали приводом для нескінченних докорів.
— Добре, — нарешті кивнув він. — Завтра неділя, поїдемо до них на обід.
Наступного дня вони приїхали до батьків Максима.
— Заходьте, я якраз булочки спекла, — зустріла їх свекруха, як завжди, з натягнутою усмішкою. Потім окинула Олену поглядом з голови до ніг і примружилася. — Щось ти бліда. Ти знову на своїх дієтах? Кажу ж тобі, так ти мені онуків ніколи не подаруєш! Організму потрібна сила.
Олена мовчки зняла пальто. За ці роки вона навчилася пропускати її слова повз вуха. Коли всі зібралися у вітальні, Максим узяв дружину за руку.
— У нас для вас новина, — урочисто сказав він.
— Невже розлучаєтеся? — в’їдливо підкинула свекруха.
— Мамо! — різко сказав їй Максим. — Ми чекаємо дитину. Точніше, дітей. У нас буде трійня.
Вітчим Максима аж розлив чай.
— Як це — трійня? — Лариса Василівна аж зблідла.
Свекруха схопилася за голову.
— Досягнення?! Це ж кінець світу! Спершу ти роками не могла, а тепер одразу трьох?! Ти уявляєш, що це означає?!
— Так, мама, — спокійно відповів Максим. — Це означає трьох прекрасних онуків.
— Яких онуків?! — вигукнула вона, встаючи з дивана. — Ви ж не потягнете! Квартира маленька, зарплати не вистачить! Підгузки, коляски, садочок! Мій син і голови вгору не зможе підійняти!
— Ларисо, не драматизуй, — тихо вставив її чоловік.
— Я все скажу! — свекруха аж підстрибувала від обурення. — Це ненормально! Нормальні люди по одному.
Вона не встигла договорити. Олена відчула, як в її голові запаморочилося, а перед очима попливли темні кола. Вона захиталася.
— Олено! — Максим підхопив її.
Останнє, що вона побачила, — зверхнє обличчя свекрухи.
— З вами та малюками все гаразд, але вам потрібен абсолютний спокій, — пояснила спеціаліст, коли Олена прокинулася у палаті.
Максим не відходив від неї ні на крок.
— Я прослідкую за цим, — пообіцяв він.
Після виписки вони повернулися додому. Але невдовзі на порозі з’явилася Лариса Василівна.
— Не пущу, — твердо сказав Максим.
— Я до невістки. Поговорити.
— Після твоєї «розмови» вона в стіціонарі опинилася!
Свекруха не збиралась так просто здаватись, тому гукнула в квартиру:
— Це ти навмисне все це зробила, так? Підлаштувала, аби вже точно мій син нікуди не дівся. Ще й проти мене його налаштувала.
Олена вийшла з кімнати й подивилася свекрусі прямо в очі.
— Ідіть звідси.
— Ні! Ви всі мене обдурили!
Максим узяв матір за лікоть і, не слухаючи більше, вивів за двері.
— Не повернешся сюди, доки не навчишся поважати мою сім’ю, — твердо сказав Максим.
— Ти мене виганяєш?!
— Так.
І він зачинив перед нею двері.
У належний термін Олена подарувала світу двох хлопчиків і дівчинку. Максим сяяв від щастя. Свекруха? Вона навіть не прийшла.
— Не хочу на цю виставу навіть дивитися, — сказала вона по телефону.
Через місяць вона все ж з’явилася з маленькою ковдрою в руках.
— Ось, Владика вкривала, нехай хоч щось від бабусі буде.
Олена мовчки подивилася на неї.
— Ларисо Василівно, або ви приймаєте всіх трьох, або не приходьте взагалі.
— Це умова така в тебе?
— Це правило.
Свекруха мовчки розвернулася й пішла. Не з’явилась ні коли діток охрестили, ні коли тим виповнився рік. Навіть не запитувала у сина як справи, про те, аби допомогти і мови не було.
Зате, вітчим Владислава став справжньою опорою для молодої мами. Доки Влад працював, той як міг допомагав невістці. Вони спали по черзі, по черзі колихали діток. годували їх разом. Здавалось би, чужа людина, а став ріднішим від усіх рідних.
і першим словом яке зринуло з уст малої Марійки було саме “тіт”, тобто “дід”. Малюки від свого любого “тіто” не відходили і буквально виросли у нього на руках.
А мама Владислава? Та жінка лиш жалілась рідні і сусідам на те, яку ж дружину не підходящу його син знайшов собі. Мало того, що багато років не могла подарувати їй онука, то тепер через неї, її любий синочок мусить забезпечувати багатодітну родину.
— Вона спеціально це зробила, Я добре все бачу і розумію. Участь у такому я приймати не буду.
Цікаво, а чи зрозуміє ця жінка, як же ж вона помиляється? Чи усвідомить колись, якого щастя сама себе позбавиляє?
Головна картинка ілюстративна.
