fbpx

Напевно, я дуже відстала від життя – не тямлю нічого в сучасних звичаях. Образила невістку, довго не хотіла з нею спілкуватися після нашого візиту до неї, а зараз навіть не знаю – може вибачитися перед нею?Думки серед наших з чоловіком друзів і знайомих розділилися, ось і хочу у вас запитати. Це, що уже норма?

Напевно, я дуже відстала від життя – не тямлю нічого в сучасних звичаях. Образила невістку, довго не хотіла з нею спілкуватися після нашого візиту до неї, а зараз навіть не знаю – може вибачитися перед нею?Думки серед наших з чоловіком друзів і знайомих розділилися, ось і хочу на ваш суд розповісти свою історію: може, ми дійсно не праві? Але все ж якийсь внутрішній голос мені підказує, що права саме я.

З чоловіком ми живемо в своєму будинку, на околиці маленького міста. Наш будинок – це будинок наших родичів і друзів, образно кажучи. Є спеціальна гостьова кімната, а якщо приїжджає багато народу, ми можемо і свою спальню віддати, влітку з чоловіком постелити собі на веранді на розкладачках, взимку – на просторому горищі старе ліжко стоїть.

У нас двоє синів. Молодший живе поруч, приїжджає до нас з родиною, допомагає. Старший давно поїхав у столицю, займається бізнесом, у нього там двокімнатна квартира, дружина, син. Вони два рази гостювали у нас, і, звичайно ж, були прийняті по-королівськи: найкраща кімната, ліжко на перинах, сніданок на веранді, все як годиться. Тільки ось з невісткою щось спільної мови ми знайти не могли. Вона називала наш район селом, хоч це і не село, а околиця міста. Їй нічого не подобалося, ображалася на нашого сина, що вони не на море поїхали, а тут час проводять. Їй не зрозуміти, що ми, взагалі батьки, і це візит до нас, а не просто відпустка.

І ось минулої осені ми вирішили приїхати до них в гості, ніколи ще не були. Зібралися, сіли в поїзд і поїхали, заздалегідь попередивши, що їдемо на тиждень. Прибули до них в 5 вечора. Приємно – стіл накритий, посиділи, поговорили. Ніби, як пора спати лягати, але куди – не зрозуміємо. Невістка каже: «Спати у нас тут ніде, ми на тиждень вам зняли готель». Ми в шоці! Кажемо: «Та навіщо, постеліть нам хоч на підлозі в дитячій, це ж тільки ніч!». І онук просив залишити нас у нього в кімнаті, але невістка була непохитною: вже зняли, вже оплачено і до побачення! Поспите, мовляв, приїдете.

Син сів з нами в таксі, довіз. Я бачу, що йому соромно за свою дружину, але ми промовчали. Готель як в радянські часи: душ і туалет спільний на дві кімнати з сусідами, в кімнаті два ліжка з тумбочками і старим телевізором. Щось типу гуртожитку. Поспали, але снідати ніде, в кафе поряд – дорого. Взяли таксі, поїхали назад до дітей. На нас часу нікому немає, всі на роботі, ще добре, що у онука канікули, вдень з ним час проводили. До вечора посидимо сімейно за столом, і знову нас відправляють в готель спати. На четвертий день таких поневірянь, ми придумали з чоловіком причину, по якій нам треба їхати додому, взяли квиток і поїхали. Я всю зворотну дорогу проплакала – так було прикро!

Приїхали додому, все розповіли, як нас прийняли. Молодший син взагалі отетерів – подзвонив братові і пересварилися. Та й багато хто був здивований такою гостинністю. А ось одні наші «просунуті» друзі сказали, що це нормально за сучасними столичними мірками, і нічого нам вередувати. Не самі ж ми платили за номер! Ага, а за таксі туди і назад? Та й взагалі, ми ж батьки – ми своїм мамам і татам стелили на своєму ліжку, і спали на підлозі, і це я вважаю нормальним. І все ж якось мені соромно стало за свою поведінку – я ж після нашого візиту перестала толком з сином спілкуватися, тільки короткі дзвінки по справі і все.

Чи варто мені вибачитися перед невісткою, адже я в відкриту тепер її ігнорую ?! Раз син запитав, чи не ображені ми на них, я відповіла, мовляв – як вони самі думають? Син нічого не відповів, зам’яли розмову. Передаю привіт тільки онуку, ім’я невістки навіть вголос вимовляти неприємно. Більше до них не поїдемо, хоча якесь неприємне відчуття все ж залишилось. А може це ми від життя відстали. Можливо це вже норма, а ми мов мамонти.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news. – заборонено.

You cannot copy content of this page