fbpx
Історії з життя
Настав черговий день від’їзду чоловіка. Маринка наготувала йому цілий пакет їжі в дорогу, і навіть його улюблений пиріг з вишнями. А він сказав, що не потрібно всього цього, що зможе і в кафе перекусити. Було прикро. Маринка так старалася, а він … Провела вона його зі сльозами на очах. Навіть не хотілося «бувай» говорити

Заміж я вийшла по любові. Наші відносини тривали протягом семи років. Потім мій хлопець зробив мені пропозицію, і ми зіграли чудове весілля. Через рік нашої любові з’явилася дочка Машенька. Я домогосподарка. На роботу вийти я не могла, Машенька ще маленька. Чоловікової зарплати не вистачало. Було важко перший час, якщо чесно. Тоді мій чоловік влаштувався працювати далекобійником. Робота складна, постійно в дорозі. Він їхав іноді і на місяць, не бачачи сім’ю і маленьку дочку. Але це приносило нам дуже хороші гроші. Тільки ось я і Машенька дуже нудьгували по татусеві.

Так минав час: рейс, за рейсом. Рік за роком. Ми купили нову квартиру, зробили хороший ремонт. Я була щаслива. Коли чоловік приїжджав додому, я була на сьомому небі від щастя, а коли їхав – дуже сумувала. Але я стала помічати, що відстань віддаляє чоловіка від мене. Він став не таким, як раніше. Не настільки ніжним і турботливим, його погляд змінився.

Настав черговий день від’їзду чоловіка. Я наготувала йому цілий пакет їжі в дорогу, і навіть його улюблений пиріг з вишнями. А він сказав, що не потрібно всього цього, що зможе і в кафе перекусити. Було прикро. Я так старалася, а він … Провела я його зі сльозами на очах. Навіть не хотілося «бувай» говорити. Увечері трохи заспокоївшись, набрала його. Але в телефоні замість його голосу почула незнайомий жіночий. Знаєте, спочатку, аж млосно стало від хвилювання. А раптом щось трапилося з ним? Я навіть не знала з чого почати нашу з нею розмову. У тому стані, я навіть не запитала, з ким я розмовляю. Перше питання було:

— Що з Сашею?

А у відповідь почула:

— А хто ви, власне?

Настала хвилинна пауза в нашій розмові, після чого я почула, як плаче маленька дитина. І незнайомка поклала трубку. Я спочатку довго намагалася у себе в голові скласти всю картину, зрозуміти, хто ця дівчина і чому вона взяла телефон мого чоловіка. І я зрозуміла. І чому він змінився, усвідомила і цей «чужий» погляд. Як я була настільки сліпа. Увечері мені передзвонила ця панянка. Вона і розповіла, що вже рік як живе з моїм чоловіком і них є син. Я була вражена.

Коли мій чоловік повернувся, то довго розповідав, в яких містах бував і що бачив. Але ні слова про свою другу сім’ю. Два дні, доки він був удома, я не наважувалася почати розмову. Він поїхав, а я так і не сказала йому, що знаю про його зраду.

Чи варто розлучитися з ним і нехай собі живе з новою родиною? Або терпіти і далі? Якщо він приїжджає до нас, можливо ще не все втрачено або йому просто зручно жити на дві сім’ї?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pixabay.

facebook