Приблизно 6 місяців тому я вийшла заміж за Ростислава. Проблему з житлом нам допомогла вирішити моя мама, яка віддала однокімнатну квартиру. Але попередила, що у нас на все про все 8 років, бо я маю молодшу сестру, і коли вона досягне повноліття, квартиру продадуть, а гроші розділять порівну між нами.
Усім підійшли такі умови. Весілля було красиве, святкували у ресторані. Ми оплачували весь бенкет навпіл, у мене були деякі заощадження, та й Ростислав добре заробляв.
Наступного дня після урочистостей чоловік підняв питання сімейного бюджету.
Він запропонував спільно-роздільний варіант. У своїх підрахунках він зазначив, що для того, щоб оплачувати комунальні платежі, купувати продукти та ходити в кіно та кафе, нам потрібно приблизно 10 тисяч гривень на місяць, тобто кожен з нас має вносити по 5 тисяч, а ще ми відкладаємо на квартиру хоч би по 5 тисяч. Решту грошей залишаємо собі.
Для мене ця сума була великою, оскільки моя зарплата на той час становила 15 тисяч гривень. У чоловіка було близько 50 тисяч. Я відразу попередила його, що мені буде важко вносити таку суму грошей щомісяця і взагалі у подружжя має бути просто спільний бюджет.
Ростислав спокійно відповів, що ми повинні однаково старатися для своєї сім’ї.
Тому, якщо мені важко оплачувати зараз таку суму, я маю знайти кращу роботу. Ми проживаємо в невеликому місті, високооплачуваної роботи у нас небагато. Чоловік працює у компанії свого родича.
Я вирішила прислухатися і шукала підробітки. Так ми й жили, щомісяця вносили гроші, я постійно заощаджувала на собі, нічого не купувала, зберігала гроші на випадок свят, щоби купити подарунки. А Ростислав жив на широку ногу, купував собі дорогий одяг, парфуми.
Якось ми заговорили про відпочинок.
Чоловік запропонував поїхати за кордон, оплачувати ми знову мали окремо. Я не встигла зібрати таку суму, тому він у результаті полетів один.
Мені було дуже прикро, але я нічого не говорила, стосунки для мене були важливішими. За кілька місяців я дізналася, що організація, в якій працювала моя мама, закрилася. Знайти роботу у 50 років дуже важко, а в неї підростає 15-річна дочка. Весь час мама забезпечувала її як могла, але заощадження закінчилися.
Мама зателефонувала мені та попросила про допомогу. Я не могла відмовити.
Цього місяця я просто не могла внести гроші на квартиру. Коли про це дізнався чоловік, він висловив претензію, що нічого не можу заробити.
«Ні назбирати з тобою, ні на море поїхати. Та й яка може бути допомога родичам з такої маленької зарплати?» – повторював Ростислав.
Після таких слів я сказала чоловікові, що він мене розчарував своїм ставленням та егоїстичністю. А той спокійно відповів, що я виходила заміж за нього, а не за його гроші, і взагалі кожен мусить розраховувати лише на себе.
Ростислав переконаний, що ми маємо робити все окремо. Але в мене є зовсім інші принципи, я вважаю, в сім’ї усі повинні підтримувати один одного. Ми ніяк не можемо дійти компромісу. Тепер не знаю, чи я хочу продовжувати з ним жити.
