В той день всі троє героїв цього любовного трикутника вирішили діяти не так, як завжди і з того вийшла отака катавасія.
Дружина Настя вирішила раптово, що з неї досить і вона в свої сорок три роки заслуговує на щастя.
Вона вирішила більше не закривати очі на чергове відрядження чоловіка. Вона нарешті вирішила, що годі чекати, діти виросли, вже все зрозуміють, зарплати їй вистачить і своєї. Тому вона найперше зібрала всі речі чоловіка, викликала вантажне таксі і слюсаря. Поки одні вантажили речі, а інший міняв замки, вона зателефонувала Дмитру:
Я зібрала твої речі і відвезу батьками. Додому можеш не вертатися зі свого відрядження, бо я все знаю і знаю давно. Ще раз повторюю – я змінила замки і бачити тебе більше не хочу.
Дмитро такого не сподівався, він звик до того, що його дружина нічого не каже йому, мовчки ставить на стіл вечерю, а в шафу чисту сорочку та пастує його взуття. А тут такий поворот і де він має тепер жити?
Квартира свекрів, тому надіятися на половину годі. Він глянув на свою теперішню любку і не дуже був задоволений тим. Що прийдеться проситися з нею жити. Лариса, безперечно, гарна, але він міг її витримати лише кілька днів. Вона була надто голосна, не вміла готувати і у неї було двоє дітей, які жили з мамою.
Дмитро не хотів годувати чужих дітей, у нього свої є, але ж якось треба подати все так, наче то він кидає дружину і йде до Лариси.
– Люба, я казав тобі, що кохаю тебе?
– Ні, – закліпала очима Лариса.
– То кажу, що люблю і давно, настільки, що готовий піти від дружини до тебе. Що скажеш?
– О, – тільки й вимовила Лариса.
– Тоді я вже до неї телефоную!
Дмитро взяв слухавку і почав говорити в порожнечу, як він кохає Ларису, а чого в порожнечу, бо дружина слухавку не взяла. Він розпинався, які чесноти в Лариси, а та аж рота відкрила, бо її давно не називав прекрасною, розумною, доброю, щедрою, хазяйновитою і так далі.
Поки Дмитро хвалив Ларису, то вона дивилася на себе в дзеркало і там же відбивалося зображення Дмитра.
Вона бачила вродливу жінку, яка може собі знайти набагато кращого кавалера, ніж Дмитро.
А ще вона була матір’ю, тому розуміла, що в Дмитра самого є діти, хай і дорослі, але все одно пів зарплати йтиме на попередню сім’ю, а їй треба холостяка.
Тому вона так само вирішила подзвонити до слюсаря і поки Дмитро пішов на роботу, то вона замінила замки і виключила телефон. «Хай мириться з жінкою», – подумала вона, виправдовуючи такий свій вчинок, адже ще недавно вона щиро думала, що любить Дмитра і він найкращий чоловік на світі.
З того часу життя всіх трьох змінилося, в кого в який бік, але між собою вони перестали спілкуватися і раділи тому, що ніколи більше не побачать один одного. Ось так буває, що наче й любиш людину, а потім одна хвилина змінює все твоє ставлення до неї. А у вас таке було?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
