Наталя плакала і чекала повернення зрадливого чоловіка. А він не поживши зі своєю новою дружиною і трьох місяців таки повернувся. Але, як? Ніби послугу зробив велетенську. Мовляв, якщо не я. то кому ж ти потрібна будеш.
Ніколи не думала, що захочу пробачити чоловіка після його зради. Більш того, мені ніколи не могло навіть приснитися, що я буду бажати його повернення в сім’ю. Однак зараз це саме те, що відбувається зі мною. Він мені зрадив а я чекала його повернення. Цілком очевидно, що він повернувся і тепер живе разом зі мною.
Мене не стільки бентежить той факт, що я його чекала. Більший подив у мене викликає той факт, що я дійсно сумувала за ним. Мені дійсно було прикро, що мене залишили. Мені здавалося, що це я не гідна його, а не він робить помилку. Такий стан, який важко описати.
Тепер же, коли він повернувся до мене, я не відчуваю того щастя, якого очікувала. Я розумію, що була не права і усвідомлюю, що вчинила неправильно в першу чергу по відношенню до себе. Після зради не потрібно намагатись склеїти стару родину, а я це роблю. Відчуття, ніби я нікому не потрібна і він єдиний доступний для мене варіант.
Але так не думає моя мати і мої подруги. Вони справді вірять, що краще мені вже не знайти, особливо в моєму віці.
Адже мені скоро 40, а жінки в цьому віці рідко знаходять хорошу пару. Більш того, рідко хто починає в цьому віці нове життя, адже робити це потрібно було, перш за все, в молодості.
Але навіть не це бентежить. Мій колись коханий чоловік повернувся не з винуватим обличчям, він повернувся так, ніби послугу мені зробив.
Не можу на нього навіть дивитись. Але ж я його так любила і сподівалась, що він повернеться? Підкажіть, що зі мною не так? Адже жити, як живу зараз я вже не можу. І починати життя в сорок, якось не розумно.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
