fbpx

Навіщо Ганні Іванівні здався місцевий гультяй Федя? З таким питанням село лягало і вставало кілька днів

Ганну Іванівну всі знали, як вчительку зарубіжної літератури, яку скерували в село і вона тут вже й залишилася. Вона купила собі тут хату і в ній всі ці роки жила. Нікого з рідних вона не мала і так самотою прожила до сивого волосся.

Нічого поганого про неї ніхто не міг слова сказати, бо вона любила і свій предмет і дітей, оцінки ставила високі і характер мала спокійний.

Щодо Феді, то він з’явився в селі років п’ять тому і пристав до місцевої жіночки Валі, яка його приютила і частувала. Отак вони й жили, заробляли по селу в кого була робота, а заробіток лишали в генделику.

Ганна Іванівна була завжди акуратно вбрана, а Федя в тому, що йому хтось подарує, зарослий і бородатий.

І ось сталося чудо – Ганна Іванівна Федю в себе приютила, а Валька бігала по селу та жалілася, що у неї вчителька вкрала чоловіка.

Почали сільські мало не натовпом ходити туди-сюди попри хату Ганни Іванівни аби на власні очі побачити, що вона сидить на лавочці та гладить кота, а якийсь чоловік лагодить їй паркан.

В чоловікові ніхто не хотів впізнати Федю, бо той був в чистому одязі, побритий і підстрижений, що з Федем ніколи не було…

Отож, в селі тиждень шукали Федю, а Валя всім розказувала, що охайний чоловічок, то й є він.

А потім сусіди бачили, як Валька набралася хоробрості та пішла до Ганни Іванівни відбирати чоловіка.
Очевидці казали, що не було її довго, а потім бачили, як вона шморгала носом, йдучи додому.

Відтоді Валька побілила хату та згадала, що має доньку та онуків, а Ганна Іванівна ходила з Федею в неділю до церкви, а в будень працювали то біля дому, то на городі.

Таємниця так би й була не розкрита, але сусіди таки зуміли розговорити Валю. І та розповіла історію, в яку важко було повірити. Ну хто повірить, що Ганна Іванівна і Федя, чоловік і жінка?

Виявилося, що Ганна Іванівна була сиротою і вчилася в педагогічному училищі, де й познайомилася з Федею, який вчився на музиканта. Молоді люди закохалися і одружилися.

Держава дала Ганні квартиру, де вони з Федею почувалися неймовірно щасливими. Ганна працювала разом з чоловіком, а на вихідних Федя ще грав по весіллях.

Життя йшло і Ганна була при надії, а Федя намагався заробити якнайбільше грошей для родини. І на одному весіллі він познайомився з жінкою, яка не планувала відступати.

Ганна про все дізналася і через переживання та постійні переживання від цього зв’язку потрапила в лікарню. Лікарі сказали, що вона більше ніколи не матиме дітей.

Тоді молода жінка вирішила, що не хоче ні чути, ні бачити Федю. Квартиру вона продала і переїхала в глухе село, де купила хатинку і вчителювала всі ці роки.

Федя був тим м’якотілим чоловіком, яким добре керувати, але й падким до чарки. Прожив він з тією молодицею доволі довго, але вона не стала терпіти його уподобання.

І тут Федя вирішив, що має знайти Ганну і попросити у неї пробачення. Як він це зробив – не відомо, можливо через спільних знайомих з училища, але ось він прийшов до жінки на поріг.

– Я тебе ні чути, ні бачити не хочу, – сказала Ганна Іванівна, яка наче вчора чула звістку, що через цього гультяя вона буде вічно одинокою.

– Я не маю, куди піти, – сказав Федя, але його вже не чули.

Отак він брів по селу і зустрів Валю, яка чоловіка й приютила. Роки йшли, Ганна не прощала, а Федя нікуди не дівався.

Чому Ганна Іванівна передумала, Валя не знала, а сама жінка ні з ким своїми переживаннями не ділилася.

Може, й пробачила чи як ви думаєте?

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page