Бачили б ви очі чоловіка, коли я йому сказала, що тепер я нарешті куплю собі пальто і черевики, раз він вийшов на роботу?
– Навіщо тобі пальто, ти ж ходиш в куртці і кросівках. Ти не того рівня жінка.
– Тобто?
– Ти не та жінка, яка ходить на каблуках, носить плаття і пальта. Що не зрозумілого? Ти де працюєш? На твоїй роботі можна ще років сто ходити в кросівках, джинсах і куртці.
Я закліпала очима. Я ходила в кросівках, щоб швидше бігати від однієї роботи до іншої, бо у чоловіка якраз була пауза чи би сказати, який такий період, коли ніяк не вдавалося знайти роботу. А тоді, як то буває, ще й усе на купу – то кран потік, то діти виросли із взуття, то треба зуб робити. і це все лягло на мої плечі, а зарплата у бібліотеці й справді не велика.
Прийшлося мені і нянькою працювати, і доглядальницею, і репетиторкою, тільки б все у всіх було добре, адже це мій обов’язок, як матері і жінки, щоб все у всіх було добре.
Мене тримало те, що чоловік раніше непогано заробляв, тому два-три місяці ми зможемо протриматися. Але йшов рік, а роботи не було, не було замовлень, спад в економіці чи світова криза, чи ретроградний Меркурій…
Справи йшли кепські і я почала доїдати за дітьми те, що вони залишали в тарілках, підсушувала недоїдений хліб на сковорідці і їла, їла прокисле аби не викидати, про невдалі страви взагалі мовчу – то у мене було свято, коли ніхто не їв і я могла наїстися вволю, не викидати ж.
І ось нарешті чоловік приніс зарплату і я вирішила, що можу скинути з себе цю жаб’ячу шкіру і перетворитися на прекрасну царівну, на каблуках.
А тут мені кажуть, що ні, треба ще царевичу і пекти, і варити та інші чуда робити, а там колись може й дозволять тобі жити людиною.
І це не лише чоловік так до мене ставився, але й діти, свекри, навіть моя мама стала на бік зятя:
– Для чого тобі речі, які будуть висіти в шафі і лиш місце займати. Чоловік діло каже – куртка добра, кросівки не порвані, джинси як нові. Не шукай собі клопоту.
Але я зрозуміла – якщо поступлюся, то ніколи мені більше не бути колишньою і справа не в обновках.
Я купила собі гарне пальто, його можна і під кросівки, теж гарні і модні, можна під каблуки, які ще в планах.
Чоловік каже, що я не вмію розпоряджатися грошима, а я не хочу вказувати йому на очевидне – я тримала всю родину рік на свої грошах, то як це відбулося? Навіть. Якби це йому в вуха Ангел сказав, він би так нічого й не зрозумів, тому я просто живу так, як мені хочеться, а чоловік або щось зрозуміє, або ні. Але я на це вплинути не можу.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
