fbpx

Навіщо ти її запросила? Я ж тебе просила не приводити своїх родичів сюди, коли ми знаходимося тут. Невже не можна виказати хоч краплю поваги до людини, яка вас годує? – говорила свекруха Марічці

Дуже добре, коли молодій сім’ї допомагають стати на ноги батьки. А ще краще, якщо допомога йде з двох сторін. Але іноді буває так, що крайніх немає.

– Коли ми вирішили одружитися, – розповідає Марічка, – мої батьки ще працювали. У мого батька, від його батьків залишилася невелика квартирка, тому він її продав. Потім додавши трохи грошей, купив квартиру побільше. Власне цю саме двокімнатну, в якій ми зараз живемо.

Її купили за дуже вигідною ціною, бо там довгі роки жив самотній не благонадійний чоловік. Вона була дуже занедбана, тому був необхідний капітальний ремонт.

– Мій батько зітхаючи казав, що будемо робити, бо діватися нікуди. Він також розраховував і на підтримку батьків мого чоловіка Михайла. – згадує Марічка.

Але ніяк домовитися не вдавалося:

– Квартира ж на твоїй доньці, – відповіли свати, – наш син до неї ніякого відношення не має. Отже вкладатися нам немає ніякого сенсу. А раптом розлучаться?

– Гарна думка, для того щоб не допомагати. – обурюється Марічка, – Михайло теж не зрозумів своїх батьків. Грошей у нас своїх практично не було, бо я нещодавно закінчила навчання, а мій чоловік – молодий фахівець. Мої батьки допомогли і з ремонтом, як могли, тим більше, що батько багато чого робив сам, своїми руками.

До речі, свекруха лише ходила і критикувала ремонт: то плитка покладена не рівно, то штукатурка стін – не ідеальна, то ламінат не якісний.

– В кінці кінців моя мама не витримала і попросила, або дзробити все як слід, або трохи прикрутити звук. – згадує вона. Свою маму я прекрасно розумію, бо вони з останніх сил старалися. Але все ж квартира стала придатною для життя. До того ж, щойно розписавшись, ми ще цілий рік жили у моїх батьків.

Свати відносини не хотіли підтримувати, навіть в гості молоді змушені були кликати їх окремо. Це була неприємна ситуація, але молодята намагалися, між собою, обходити ці гострі кути і не дозволяти родичами впливати на їхню маленьку родину.

– Три роки вдавалося жити в мирі, – розповідає Марічка, – а потім, все почало валитися, як картонний будиночок.

Батьки дівчини вийшли на пенсію, а батько ні з того ні з всього занедужав. Марічка нарешті вперше стала мамою. З появою синочка вона пішла у декретну відпустку.

– Спочатку чоловіка скоротили з роботи. Дитині півроку і чоловік вдома. А грошей немає і зарплати теж. Сидіти з сином, замість мене, він не може, бо за ним самим потрібний нагляд, як за маленькою дитиною. – розповідає Марічка. – У нього щось зі спиною тоді трапилось, ледь з ліжка підіймався.

Ось тут, неначе, на допомогу прийшли свекри. Почали допомагати з продуктами та й грошима трішки підтримувати.

– Моя мама до нас часто не могла заходити, – говорить молода дівчина, – бо батько теж не здоровий вдома лежить. Але одного разу вона все ж завітала, а у нас саме були батьки Михайла. Тому сталася дуже негарна ситуація.

– А що вона тут робить? Я ж просила, щоб ти не запрошувала своїх родичів, коли ми тут. Невже так важко проявити повагу до батьків свого чоловіка, які вас годують і утримують? – обурюється свекруха до Марічки.

Дівчина такого ставлення до неньки у власному домі терпіти не стала, тому попросила свекруху вибачитись, але та аж підскочила. Сказала, що віднині припинить годувати її і її дитину.

– Ну і я теж, звісно, не могла змовчати. Сказала, що годує вона свого сина, який їсть п’ять разів на день, а я живу з дитиною за свої декретні. Комуналку нам мої батьки оплачуують, тому тут велике питання хто і з чиєї ласки де проживає.

Тут вже й Михайло виступив запитавши, чому дружина йому рахує хліб, як же так можна? Узяв і викликав собі таксі. Ледь зміг у нього сісти, але з сім’ї пішов до батьків.

Дивно, але Марічка лиш полегко зітхнула після того. Дитину на матір залишила і вийшла на роботу. Так матері не просто, та й Марічка спить лиш кілька годин на добу, але ніхто ні про що не шкодує. Лиш свекруха телефонує часто і запитує коли ж Марічка свого чоловіка забере.

Він і досі потребує догляду. Про роботу найближчими роками говорити не доводиться. Свекруха вважає, що саме Марічка повинна ставити на ноги її сина, адже він її чоловік. Дівчина мовчки все вислуховує, але нічого не робить, аби повернути повноцінну родину.

Чи то подорослішала вона, чи пелена з очей спала, але ніяких відносин з колишнім і його родиною підтримувати не збирається. Можливо і не можна так чинити, але в цій родині склалось саме так.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page