— Не довіряю я їй – чую розмову свекрухи з чоловіком, – Ти впевнений, що це твій син? Не схожий зовсім. Може тест тихцем зробимо? Хитра у тебе дружина. Відчуваю, що ти просто вчасно їй підвернувся. От і став батьком її дитині. – у мене все похололо. А якщо і справді зроблять і все дізнаються?
Мені здається, що хороші свекрухи – це ілюзія. Щось з казки. Ну чому їм вічно не живеться спокійно? Я клянусь, коли мій син матиме дружину, буду саме хорошою свекрухою і не стану псувати життя своєї невістки.
Мені не пощастило. Мама мого чоловіка та ще жінка. Вона зробила моє життя просто нестерпним. Мені 23 роки, я вже рік заміжня за її сином, і протягом усього цього періоду я тільки й чула докори. Виявляється, мене погано виховали, не навчили готувати і нормально прибирати в будинку. Чоловік, на жаль, прислухається до своєї мами. Тому захисника в ньому, я не бачу.
Ми з моїм тоді ще хлопцем познайомилися на студентській вечірці з приводу закінчення університету. Я і він вчилися на різних потоках і в різних корпусах. Дивно, що за п’ять років ми так жодного разу і не перетнулися. На той момент я зустрічалася з іншим хлопцем. Так вийшло, що якийсь час я мала стосунки одночасно з двома кавалерами. Але потім я обрала все ж свого чоловіка. Тільки ось зіграти весілля нас змусила не любов, а четвертий місяць. Я довго думала, хто ж батько малюка? За моїми розрахунками це саме мій чоловік. Але якась частка сумніву залишалася.
Відразу після одруження я переїхала жити до нього і його мами. Зустріла вона мене, м’яко кажучи, не дуже гарно. Я довго вислуховувала, що одружуватися бо буде дитина, це звичайно модно у нинішньої молоді, але соромно. А потім, що думати треба головою і так далі. Немов її син прям участі ні в чому не приймав і я така собі прийшла і сама себе за нього заміж видала.
Я постійно вислуховувала, як вона, виношуючи мого чоловіка робила все, та ще й працювала. А я ж сиджу вдома, і вічно скаржуся, як мені непросто.
Коли мій малюк з’явився на світ, я цілих п’ять днів прожила у спокої. Відсутність поруч свекрухи – краса! Але на п’яту добу після появи сина нас виписали і все продовжилося. Тепер було складніше. Вона дорікала, що я не можу заспокоїти дитину і не справляюся зі справами по дому. Одного разу я не витримала і сказала їй, що вона могла б і допомогти мені з малюком, адже це її онук. Тоді вона відповіла, що спочатку треба довести, що це дитина її сина, бо в неї є дуже і дуже великі сумніви. Ось тут-то я насторожилась. Що це означає? Звідки такі думки?
На наступний день я підслухала їхню розмову вранці, коли чоловік збирався на роботу і пив каву. Свекруха висловлювала чоловікові, що я ні на що не здатна і де тільки він мене знайшов? А потім і зовсім сказала, що не довіряє мені, і хлопчик зовсім не схожий на свого батька. Моя свекруха поцікавилася, чи впевнений він, що це його дитина? Можливо, малюк і не є його сином, а я просто зробила свого чоловіка крайнім? Вона запропонувала перевірити спорідненість і зробити відповідний тест нашому синові. Ще й гроші йому запропонувала виділити, аби швидше усе зробив.
Стільки бруду і ненависті. Що ми їй зробили? І все це мати мого чоловіка постійно висловлює йому. А якщо він і правда вирішить провести цей тест навіть, щоб просто довести щось своїй мамі? Я впевнена, що це син мого чоловіка, але маленька ймовірність все ж є. Мене справді непокоїть результат.
Не знаю, як мені бути. У мене немає вже сил жити під одним дахом з цією жінкою. Її нелюбов до мене досягла апогею. А це бажання зробити тест моїй дитині – взагалі ні в які ворота. Як ужитися з цією людиною? Або це нереально і треба просто бігти, куди подалі від неї?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
