Мало не щодня моя співробітниця розважала мене розповідями про свої сновидіння. Ми з нею працювали в дитячому садку. Поговорити мали можливість тільки під час півторагодинної прогулянки з вихованцями, і то тільки тоді, коли нас не бачила завідувачка, бо ж розмовляти вихователькам потрібно тільки з дітьми, а не між собою. Але кількох хвилин нам вистачало, щоб зійтися на межі, що розділяла середню і старшу групи, і почути «кіно від Ірини».
Цього разу ми також з колегою та нашими вихованцями вийшли на майданчики, поспостерігали за природою, все так, як велить методика, пограли в рухливі ігри. Коли побачили, що завідувачка пішла в райвно на нараду, дали можливість дітям відпочити від нас. Ірина Остапівна закінчила гру «Поїзд», де вона була в ролі паровозика, від’єднала вагончики, наблизилась до мене, показуючи жестами рук, ніби вона за кермом авто. Я також підійшла поближче в передчутті почути щось цікавеньке.
– Що, черговий залицяльник підвіз на роботу? – питаю. – Бо ти така весела й загадкова.
До речі, в часи, коли я була молодою, хлопець на власній машині – це було щось надзвичайне.
– Та ні, – засміялася Іра, – мені снилося, що їду за кермом, але ніяк не можу зупинитися перед червоним світлом на світлофорі. Зі страху я аж прокинулася. А до цього мені снилося, що то моє власне авто білого кольору, новісіньке, що я його виграла в лотерею, і дуже раділа, що на роботу їздитиму на машині. І ось я так легко їду, всі захоплено дивляться на мене. І тут звідкись взявся світлофор, що був на рівні моїх очей, і я злякалась, що його протараню, бо відмовили гальма.
У 80-их лотереї нам нав’язували добровільно-примусово майже з кожною зарплатою. Щасливчики вигравали один карбованець, а то й цілих п’ять. Зате про виграш автомобіля навіть кіно знімали. Ірина враз спохмурніла і з тривогою в голосі роздумувала:
– Ти не знаєш, що б цей сон мав означати?
– Як що? Ти лотерею перевіряла? От виграєш машину, – підморгнула я, – і перестанеш пішкарусом на роботу добиратися.
– Тобі б тільки жарти, а я уві сні пережила справжній стрес, дотепер моторошно.
– Спиться та й сниться, – заспокоювала я. – Все спішиш, чогось хочеш досягти, а підсвідомість тобі каже: зупинись.
– Якщо я хочу заміж, бо мені вже стукнуло 25, то це означає «забудь»?
– Та чому зразу «забудь»? Скажи «так» Орестові й не муч більше хлопця. Живи реальністю, а не думками про сни.
– Сказала б, але сумніваюся, чи справді його кохаю. Недавно зустріла свою першу любов, однокласника Сашка, і зрозуміла, що ті почуття так і не згасли.
Розмовляти далі в нас не було вже можливості, домовилися після роботи піти посидіти в кав’ярні. Але Ірину вже чекав хлопець на машині. Це був особистий водій голови міста, і автомобіль у нього був службовий, але начальник дозволив скористатися ним. Орест давно упадав за Ірою, кликав заміж, але вона все не наважувалася.
Того дня дівчина якийсь час вагалася: їхати чи не їхати з хлопцем до обласного центру, де він мав якусь справу, а її хотів взяти за компанію, мовляв, щоб веселіше було в дорозі та й поспілкуватися при нагоді. Тоді я про це ще не знала, думала: просто підвезе її додому.
Не встигла машина зникнути за поворотом, як поблизу дитсадка зупинився мотоцикліст і запитав про Іру. Я показала, в якому напрямку поїхала пара, а сама подумала, чи цей хлопець часом не є першим коханням Ірини, та як далі розгортатимуться події. Проте я навіть уявити собі не могла, за яких обставин суперники з’ясовуватимуть свої стосунки.
Наступного дня Ірина зателефонувала, що не зможе вийти на роботу. А ще через день дівчина розповіла, що, проїжджаючи вулицями великого міста, зупинилися на червоне світло. Їй тоді чомусь сон згадався. І раптом вони відчули удар у задню частину автомобіля. Обернувшись, побачили на дорозі перекинутий мотоцикл і мотоцикліста, що намагався піднятися. Коли хлопець зняв шолом, Іра впізнала Сашка.
Правоохоронцям хлопець пояснив, що сонце засліпило йому світлофор, і тому він не зменшив швидкість. На «Швидкій» Ірина поїхала з Сашком у лікарню. В нього був забій правої ноги й руки, тож після надання медичної допомоги його відпустили. Виявляється, він думав, що Орест підвозить Іру додому. Коли ж побачив, що автомобіль рухається в напрямку міста, вирішив поїхати за ними, переконатися, чи насправді в Ірини з Орестом усе серйозно, та з’ясувати, чи є в нього шанси бути з дівчиною разом. Мабуть, хвилювання зіграло свою роль, що не впорався з керуванням.
З того часу Сашко завжди чекав Ірину після роботи. Через пів року вона вийшла за нього заміж, але перед тим поставила перед хлопцем дивну умову: ніколи не сідати за кермо мотоцикла. Сон Іра витлумачила сама для себе таким чином, що то був знак долі, що Сашкові не давало зупинитися почуття кохання. На щастя, все обійшлося.
До речі, це не єдиний пророчий сон Ірини. Але про це вже буде в іншій історії.