З роками мій чоловік розвинув «чудову» звичку – не слухати мене, але кивати головою на знак згоди. Він чомусь думав, що все, що вилітає з мого рота не варте уваги. І я вирішила його провчити.
Ми були одружені вісім років, наші діти лиш пішли в перший клас, а чоловік вже собі таке дозволяє. І нагода якраз трапилася – моя кума попросила її замінити на місяць за кордоном. Я обговорювала це питання з чоловіком і він навіть почув мене та погодився, що гроші нам дуже потрібні.
І ось настав той день, коли я мала виїхати.
– Діма, поможи мені сумки знести.
– Які сумки? А ти куди зібралася?
– Як куди? Я ж їду Світлану замінити, забув чи що?
– А, їдь, їдь. Не думав, що то сьогодні.
– Добре, ти справишся, точно маму мою викликати не треба?
– Ні, я справлюся, все буде добре.
– Ну, дивися.
Не встигла я доїхати як вже купу повідомлень від чоловіка прийшло.
– Оксано! Чому ти не сказала, що діти будуть зі мною?
– Діма, діти ходять в школу, їм треба бути в квартирі з тобою.
– Тоді викликай маму.
– Пізно, Діма. Мама теж вирішила зі мною поїхати на заробітки. Так, що будеш сам або викликай свою маму.
– Ні, я буду сам.
Я знала, що він матір свою не покличе, бо вона строга не лише до онуків, але й до нього. Якби вона приїхала, то він би забув, що таке футбол та пінне з друзями.
Але на наступний день вже мені телефонувала свекруха.
– Оксано, не хвилюйся, я вже у вас, діти нагодовані, Дмитро вдома пише з дітьми уроки. Я за ними прослідкую.
А далі почав писати чоловік аби я якнайшвидше верталася, бо він втомився прибирати. Мити посуд, волити дітей в школу і на гуртки, робити з ними уроки. Він хочу нормально відпочити.
– Я думав нарешті відпочити, як тільки ти поїдеш. А ти мені свиню підклала. Я тобі такого не забуду.
– Коханий, то не свиня, то твої діти, за якими ти зобов’язаний дивитися.
Мені так сподобалося за кордоном, що я вирішила лишитися ще на один місяць, тим більше. що свекруха була тільки рада «побути зі своїми хлопчиками».
За ці два місяці чоловік швидко пройшов всі стадії заперечення і зустрічав мене на вокзалі з букетом квітів, обіймав так, як колись на першому побаченні.
– Ти не уявляєш, як я за тобою скучив, – казав мені він, – пообіцяй більше ніколи мене не кидати, добре?
– Обіцяю, – відказала я.
Я не буду його кидати, я буду його попереджати і від нього залежить чи він буде чути те, що я кажу чи ні.
Хоч в квартирі все було переставлене так, як того хотіла свекруха, але я навіть бровою не моргнула, подякувала свекрусі за турботу про моїх хлопців.
– Мені це було в радість, якщо треба ще побути з ними, то ти мене наперед повідом, добре?, – попрощалася свекруха, тримаючи в руках подарунки від мене.
Добре бути вдома, коли тебе так радісно обіймають і слухають кожне твоє слово про те, як тобі там велося. Добре бути потрібною, сподіваюся чоловік з часом засвоїть це урок. А ви як гадаєте?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
