Найбільший скарб, що залишив мені перший чоловік – наша донечка Оля. Ми з чоловіком розлучилися три роки тому, хоч я його дуже кохала.
Не знаю, що і кому я намагалась довести? Собі? Що молода і приваблива? А чи зрадливому колишньому, що не затримаюсь довго на ярмарці наречених.
Незабаром я зустріла Генадія, який став моїм супутником у цьому непростому періоді. я й не придивлялась до нього довго. Гена здався мені добрим, щирим і турботливим.
Мені було досить, що він підтримував мене у важкі моменти, коли я ще не оговталася після розлучення. Тому, коли наші стосунки стали ближчими, я дозволила йому переїхати до моєї квартири.
На той момент я вважала це правильним рішенням, адже ми почали жити разом, як пара.
Однак із часом я стала помічати, що Генадій не бере на себе жодних обов’язків. Він не допомагає мені фінансово: ні за комунальні платежі, ні за ремонт, ні за повсякденні витрати.
Його заробіток — значно менший за мій, і майже всі гроші він витрачає на свої захоплення — комп’ютерні ігри. Часом я думаю, що він проводить більше часу за монітором, ніж зі мною чи моєю донькою.
Я намагаюся бути доброю партнеркою. Готую йому смачні страви, допомагаю з усім, чим можу, і навіть не раз натякала, що хотіла б узаконити наші стосунки.
Але Гена завжди знаходить причини, щоб уникнути розмов про шлюб. Він говорить, що ще не час, що потрібно більше грошей, або що йому просто “і так добре”. І я продовжую чекати, бо хочу стабільності, хочу, щоб моя донька росла в повноцінній родині.
Але нещодавно стався випадок, який змусив мене серйозно задуматися. Я вже чотири роки не була на морі. Останній раз ми з донькою відпочивали ще до мого знайомства з Генадієм.
І от я вирішила, що настав час подумати про себе. Я заощаджувала гроші, відкладала частину своєї зарплати, і тепер можу дозволити собі поїздку. Я мріяла про цю подорож: сонце, море, пісок — те, що так потрібно після місяців напруженої роботи.
Коли я поділилася своїми планами з Генадієм, то сподівалася на підтримку. Але замість цього він відреагував зовсім не так, як я очікувала.
Він заявив, що не має грошей на подорож та й можливості виїхати. Додав що, якщо я поїду без нього, то він мене залишить. Спочатку я подумала, що він жартує, але його обличчя було серйозним.
Я була вражена його словами. Чому він не розуміє, що я заслуговую на цей відпочинок? Я сама заробила на нього, і я просто хочу трохи радості в житті.
— Тобто я для тебе місце порожнє, так? – розходився Генадій. – Ну так, пані заробила, пані може собі дозволити. А те що у сім’ї так не робиться тебе не хвилює?
Мені аж смішно стало, коли я те почула. “Сім’я”? Та відколи?
— Гено, ти цікава людина, ну їй богу. Як оплачувати рахунки, то все моє і між нами жодних зобов’язань. А як їхати відпочивати, то ми і сім’я і повинні все в купі вирішувати? Що за логіка така?
— Не дивно, що тебе перший чоловік залишив, – каже гена напружено, – Ти не розумієш, що таке справжні стосунки. Елементарного поняття не маєш. Ти мене ображаєш зараз і навіть не усвідомлюєш того.
— Знаєш, – продовжив трішки помовчавши, – Я ж уже почав думати про те, аби одружитись. Не дивлячись ні на що, я мав намір зробити тобі пропозицію. Думав ти будеш вдячна, виправишся в дечому. Однак бачу, що я помилився із самого початку.
Їхати за тиждень а я розгублена геть. Генадій ображений і вже дістав свою сумку дорожну – бачу, що хоче збирати речі, аби йти.
Мені зараз дуже не просто. Я почуваюсь винною, хоч сама не розумію, чого власне. А може я й справді якась не така? Може Гена таки правий і жінками стають не такі як я. За п’ять років двоє чоловіків від мене йде. Хіба це не підтверджує правоту Генадія?
Головна картинка ілюстративна.
