Не знаю, що там вони у телефонах натиснули, та набрали мене якраз у розпал своєї розмови. Могла я вимкнути зв’язок, але не стала. З трубки, прямо мед та на душу лився. От я до того дня все хлипала і на долю нарікала, а після перехрестилась і сказала: “Дякую, Боже, що от так усе вийшло. Вони одна одну знайшли”

Не знаю, що там вони у телефонах натиснули, та набрали мене якраз у розпал своєї розмови. Могла я вимкнути зв’язок, але не стала. З трубки, прямо мед та на душу лився. От я до того дня все хлипала і на долю нарікала, а після перехрестилась і сказала: “Дякую, Боже, що от так усе вийшло. Вони одна одну знайшли”.

Була я не така у своєї свекрухи із першого ж дня знайомства. Бачте, для її сина десь усесвіт підготував королеву, не інакше, а тут я за нього заміж вийти надумала.

Так ми і не одружились, бо свекруха влаштувала сцену, а мій наречений попросив зачекати, аби мама його змирилась із його вибором.

— Ти достойна найкращої сукні і найпишнішого свята, – казав мені. – Ти прекрасна людина і я певен, що мама, коли з тобою познайомиться ближче, також полюбить тебе. От тоді і одружимось.

Мама моя біля скроні крутила пальцем, та я слухати нікого не мала наміру – люблю і всім доведу, що я і є та одна і єдина. Орендували ми квартиру і зажили “щасливо”.

Мій наречений одразу зробив три комплекти ключів, бо ж одні потрібні були для моєї свекрухи. Валентина Ігорівна одразу ж почала розпоряджатись у нашому домі так, ніби то я до них прийшла жити.

Везла нам зранку супчику, кашки і котлеток, бо ж синочок її повинен ситим іти на роботу. Прибирала у нас, вимивала вичищала, навіть, якщо я вже те зробила.

Я ж намагалась бути люб’язною, ковтала образи і усіма силами сподобатись хотіла і припасти до душі свекрусі. Вона ж була підкреслено ввічливою і уїдливою. От так і жили 5 років.

І знаєте, я ж і звикла вже. Мені було 30, кавалерами я похвалитись не могла і наше от таке життя я вважала за норму, про діток мріяла. Уже вирішили з Андрієм, як будемо називати, якщо хлопчик, чи дівчинка, аж тут – грім серед неба ясного – Андрій одного дня сказав, що між нами все скінчено.

Уже пізніше я дізналась, що Валентина Ігорівна таки знайшла достойну партію для сина – Іру, подругу мою. А Ірина, як виявилось уже кілька років обходжувала мого Андрія, та от він все не здавався, тож пішла іншим шляхом – здружилась із моєю свекрухою.

Я три місяці не могла прийти до тями після того, як він пішов. Коли побачила фото із пишного весілля, мало свідомості не втратила, бо ж на місці Ірини повинна була бути я.

Мені було важко і прикро, аж до того дня, як мій телефон не обізвався забутою мелодією – телефонувала Валентина Ігорівна. Не знаю, що то вона натисла, але я взяла трубку саме під час її розмови із Іриною.

Люди добрі, що я почула! Чи то я все змовчувала і Валентина Ігорівна не могла дійти до таких слів, чи Ірина не мовчить і таке каже, та ті дві жінки говорили такого одна одній, що мені телефон почервонів.

Я могла вимкнути зв’язок. але не стала. Слухала і зцілювалась, бо нарешті зрозуміла, як мені пощастило. Дуже рада і за Ірину і за колишню свекруху – їхня мрія здійснилась і кожна отримала те, чого так хотіла і на, що заслужила.

А я? Мені усього 30 і я вірю що зустріну свою долю. Хіба ж не так?

You cannot copy content of this page