Загалом, я прошу розсудити і мою ситуацію. Дано: я, мій чоловік і 2-річна дитина. У чоловіка є молодша сестра, яка нещодавно вийшла заміж по зальоту і ось-ось стане матір’ю.
Коли ми з чоловіком вирішили завести дитину, у нас вже було все влаштовано, всі речі ми купували самі. І хоча мама і свекруха зробили нам подарунки (великі фінансові суми), все одно ми ці гроші відклали на депозит, а потрібне купили самі.
Сестра чоловіка же поставилася до цього, образно кажучи, “ай, дітям нічого не потрібно особливо”. Я намагалася до неї донести, що діти – це велика відповідальність і витрати, але вона непробивна. Гаразд. Поговорили і забули. Мене це ніби як все одно не стосувалося, що хочуть, нехай то і роблять.
Але недавно я виставила на продаж дитяче ліжечко. Дерево, італійський бренд, дизайн. Ми купували його за 11 000 гривень ще до всього цього ріст валюти, зараз вонао точно дорожче. І про це дізналися родичі (завдяки чоловікові, звичайно). Спочатку мені зателефонувала свекруха і попросила продати ліжечко Марії, але з уцінкою, “свої ж люди”. Потім зателефонувала моя мама і насварила, що продавати своїм – це низько, невже мені шкода, треба просто подарувати їм і все, щоб потім не засуджували за спиною. Я не хочу ні продавати з уцінкою, ні віддавати, і не тому що у мене немає грошей, а просто з принципу.
Ви, звичайно, напишете, щоб чоловік розбирався з сестрою, але він відразу сказав: “Мені все одно, ти ж купувала це ліжечко, ти і вирішуй, що робити з ним далі”. А я не знаю. З приводу стосунків з сестрою чоловіка: у нас звичайні рівні стосунки, бачимося у батьків 1-2 рази в рік по великих святах, живемо недалеко одна від одної але не спілкуємося.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
