Моя мама свого часу займалася балетом. За конституцією вона вся повітряна і майже невагома, більше п’ятдесяти кіло важила лише під час того, як мене виношувала. У неї тонкі зап’ястя, вузька талія, невеликий зріст. Балетом вона займалася з дитинства і навіть виступала на сцені. Але великої кар’єри не зробила, завадила спочатку я а потім уже якось не склалось. Зате мама викладала в хореографічній школі, і зараз ще викладає.
Я ж не успадкувала її фігури, пішла в тата, який був високим, потужним, з широким. Уже в сьомому класі я була вище і важче мами, що викликало її обурення. Вона намагалася зробити з мене балерину, але це було явно не моє. Потрібну гнучкість мені вийшло розвинути, але тієї легкості, яка властива всім балетним, у мене не було.
Мама постійно рахувала калорії, які я споживаю, хоч я і не мала жодного зайвого кілограма. Просто могутню статуру, яка підкріплювалася заняттями спортом. Я займалася волейболом, ходила на єдиноборства, любов до якого прищепив мені тато. Взагалі я була нормальною дитиною, трохи крупніше однокласниць, але не більше. Просто на тлі мами я виглядала вище і більше.
Зрештою батьки розлучилися, можна сказати, через мене. Я розумію, що причини були набагато глибше, але на вигляд і для мене все виглядало саме так.
Нікого не здивувало, що я вирішила залишитися з батьком після розлучення. На той момент мені було одинадцять років і моя думка враховувалася в суді. По правді кажучи, мама не прагнула мене забрати. Коли вона остаточно зрозуміла, що балериною мені не стати, вона взагалі якось охолола по відношенню до мене.
Перші кілька років після розлучення ми з мамою періодично бачилися, вона регулярно дзвонила мені, а потім вона познайомилася з чоловіком і виїхала з ним в інше місто. Я залишалася жити з татом. У нього нікого не було аж до мого повноліття, хоча я була не проти. Батько ж казав, що ще не відпочив від мами. Зараз він одружений на чудовій жінці Валентині, з якої ми прекрасно спілкуємося, як і з її дітьми.
Я вже давно не живу з батьком, у мене своя сім’я – чоловік і тринадцятирічна дочка. Ми з чоловіком обоє міцні і високі, тому не дивно, що дочка у нас вийшла така ж. Вона теж з першого класу займається спортом. Зараз ось захопилася фехтуванням і футболом, а раніше кілька років ходила на кікбоксинг і плавання.
Своєю дитиною я пишаюся, старанно у всьому її підтримую. Ніяких негараздів зі статурою у неї немає – все на місці. Сама вона теж ніколи не комплексувала з приводу ваги, поки в наше життя не повернулася моя мама.
Чотири місяці тому не стало бабусі, мами моєї мами. Тоді вона з онукою не перетнулась, тому що приїжджала буквально на кілька днів, а дочка тоді гостювала зі свекрухою у її мами в області, висмикувати її не стали, без того справ навалом було. Зараз же мама приїхала майже на місяць, щоб утрясти всі справи.
Жила мама в квартирі бабусі, яку до її приїзду ми привели в житловий стан, але частенько заїжджала до нас. Моя дочка її майже не пам’ятає, бо бачила кілька разів в ранньому дитинстві, мама не дуже цікавилася онукою, поглинена вихованням справжніх балерин зі своїх підопічних. Тому коли вони познайомилися, дочка була під враженням, назвала навіть бабусю ельфійкою.
На моє здивування, разом вони проводили досить багато часу. Не очікувала, що вони зможуть знайти спільну мову, адже точок дотику у них було замало. Спочатку навіть зраділа, а потім зрозуміла, що даремно. Поведінка дочки і звички стали змінюватися.
Вона почала закинула футбол і навіщось записалась на танці. На мої питання, що відбувається, дочка відповідала, що нічого особливого, просто вона вирішила переглянути деякі звички і інтереси. Я одразу зрозуміла, звідки тут вітер дме. Зрозумівши, що з дочкою поки говорити марно, вирішила поспілкуватися з мамою.
Вона відпиратися не стала, сказала, що дівчинці насправді треба змінитись, на що вона їй і вказала. Ще й вимовила мене за те, що дозволяла дочці займатися плаванням і футболом. Нібито через це внучка вже не стане балериною.
Я попросила маму не лізти в життя дочки. Мама тільки саркастично хмикнула і сказала, що я з дитинства так і не порозумнішала.
Зрозумівши, що розмовляти нам більше нема про що, я просто поклала трубку. Більше я з мамою в той її приїзд не спілкувалася. Мені було, чим зайнятися, я виводила з дочки мамині переконання. Це виявилося дуже непросто. Вражаюче, скільки шкоди може принести кілька розмов, який слід вони можуть залишити на дитині.
Нещодавно телефонувала мама, сказала, що хотіла б бачити внучку, чекає її в гості, всі витрати візьме на себе. Я подякувала, але від пропозиції відмовилася, сказала, що у дочки зараз напружений графік і нові захоплення, та й навчання ніхто не відміняв. Мама сказала, що нехай дівчинка приїжджає на вихідні, але я знову відмовилася.
Мама образилася і заявила, що вона рідна бабуся, вона має право спілкуватися з онукою. Я відповіла, що хай спілкується, але поки по телефону. Потім вона дзвонила ще кілька разів, але моя позиція незмінна. Мама намагалася і внучці дзвонити, кликати її безпосередньо, але у дівчинки зараз насправді немає часу, навчання, гуртки, зустріч з однокласниками.
Мама не здається, але і я не відступлю. Розумію все, але донька мені дорожча.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
